Все закінчилося добре...Хуха-Моховинка побудувала затишний будиночок під сосною .І почала в ньому жити.Ось сниться їй сон.Прокидається Хуха від,якогось шуму!Прокидаеться Хуха від якогось шуму!Вийшла з хатинки бачить стоїть дроворуб і зрізає сосну.Перелякалася!Побігла до до господара лісу.А він собі спить.Не могла розбудити його Моховинка!Ак не будила.Всерівно спить без задніх ніг!Виходить на вулицю.И бачить кажана,а він и Моховинці ,и каже:-Чого,ти продош по ночі?!-Да,от сосну рублять над мої же будиночок!-відпоовіла Хуха-Моховинка.-Нічого,сідай підвезу!-каже Кажан.-Мій друже,а куди?-спитала Моховинка!-Вранці побачиш,-відповів кажан.Кажанчик взяв листочок,и наклав туди моху,щоб Хуха почувалась немов дома.Хуха-Моховинка лягла туди.И вони відправилися у ночну подорож! Прокинулась Моховинка.І бачить нема кажана,і спить на галявинці,на тому ж самому листочку,що лягла.Бачить гарні лука,а в долині замок.Пішла туди наша Хуха-Моховинка.Сторожі одраз її пустили!І всі слуги та сам король були ради цьому. Пройшло кілька місяців!Хуха-Моховинка почувалась себе добре,але їй дуже кортілося до дому,в ліс.Ось в королевстві вже ніч.Хуха лягла спати.И раптом...Вона прокинулась,и це все був просто сон! Хуха-Моховинка дуже зраділа,що вона дома! Ось и ще одна история про Хуху-Моховинку!Ваша Лізусік! Если Вы отметите любое решение как "Лучшее", то к Вам вернётся 25% потраченных пунктов на это Задание.
Сусіди завели собі собаку. Такого величезного, косматого, ще й чорного кольору. Зустрінеш такого на вузькій стежині й страху не оберешся. Моторошно навіть проходити повз їхнє подвір’я, за забором якого ховається це чудовисько породи водолаз. Звати його Джеком. Джек уже доросла тварина, зростом майже мені по лікоть, мабуть, щоб йому зручно було при нагоді хапати мене прямо за нього. Він дуже схожий на ведмедя – в нього густа мохната шерсть, наче хутро, а лапи нагадують волохаті стовпи. Голова в Джека наче квадрат з довгими вухами та великим носом. Через те, що вуха довгі та звисають вниз, здається, що собака завжди чимось трохи засмучений. Та це виявилося неправдою. Коли я врешті насмілився познайомитися з Джеком поближче, виявилося, що його очі ясні та ласкаві, а сам він анітрохи не злий, хоч і гавкає так гучно й моторошно, що налякає будь-кого. Він дуже лагідний та дружелюбний, полюбляє гратися з палкою та бігати парковими галявинами, там, де вигул собак заборонено. Побачивши знайому людину, він радісно кидається їй назустріч, махаючи своїм товстим та мохнатим хвостом. Взагалі, мені здається, Джек абсолютно незамінний холодними зимовими ночами у якості обігрівача. Його шерсть не просто густа, а ще й має пуховий Мабуть, влітку Джекові не позаздриш!
1. Я думаю з однієї сторони це важливо. Діти починають більше цінувати те, що у них є: життя, рідних, батьків. А з іншої сторони це погано, бо психічні травми, які отримують діти, можуть залишитись на все життя. 2. Тому що хлопчик був дуже відповідальний, він думав не лише про себе, а й про інших. Хоч добрі люди і пропонували йому залишитися у них, але він знав , що його чекають. Я знаю, що у часи війни людям, у зоні війни, дуже важко жити. 3. Я думаю, що добрих людей стає все менше і менше, а жорстоких - більшає і це, на мою думку, може вразить його до глибини душі.
