Ігор - син Святослава, він мав велику владу. Князь Ігор був дуже амбітним, хотів здобути собі слави у військових подвигах. Святослав, його батько, був дуже славним вояком і полководцем, тому Ігор хотів довестии, що він достойний син свого батька і теж славний вояка. Ігор збирає військо і відправляється в похід, щоб добути слави і почестей і захистити російські землі від половців. Ігор кличе на до Всеволода, свого брата, який також має велике військо.
Але Ігор не тільки сміливий, але й безрозсудний. Він не звертає уваги на знамення і передбачення(затемнення сонця). У той час таким явищам приділяли дуже велику увагу. Але це також говорить про те, що він харізматичний і вміє переконувати інших, бо люди пішли за ним.
Хоробрість князя Ігоря проявляється у тому, що він вступає у бій з ворогами, маючи тільки невеликий загін. Але військо половців було великим, і врешті-решт, зазнав поразки і втратив брата, якого дуже поважав і любив. Коли Ігоря беруть в полон, він не здається, бо має сильний характер. Кназь дуже волелюбний і любить свободу, тому збігає з полону, у цьому йому допомає слуга. Незважаючи на всі труднощі, що йому довелосяся пережити в дорозі, Ігор радий, що нарешті вільний.
Я змалку вчилась з «Кобзаря» Любити труд і трударя, Завжди грудьми ставати проти Неправди, кривди і підлоти.
Творчість геніїв невичерпна, глибока і багатогранна. І скільки б разів ми не зверталися до неї, вона щоразу відкриває нам нові обрії, збагачує новими почуттями, будить нові думки. Саме такою є творчість вірного сина українського народу Т.Г.Шевченко. Моє знайомство з Шевченком розпочалося ще з ранніх років. Ще дошкільнятами в дитячому садочку ми заквітчали його портрет і так щиро співали пісню про садок вишневий коло хати. А в молодших класах ми вивчали вірші Шевченка про рідну землю, рідну природу. Як багато зробила вчителька, щоб рядочки Шевченкових віршів запали нам у душу! Які невичерпні скарби розкрила нам, малим, поезія Шевченка, навчаючи любити красу, рідну Батьківщину. Пейзажні твори поета допомагали нам пізнавати рідну природу, збагатили естетичні почуття і тим самим облагородили, виховали чуйність до краси в людській поведінці. Мені здається, що дитина, яка зрозуміла і щиро прийняла вірші Шевченка до серця, ніколи не зламає молоденької берізки, не штовхне малого, не буде вживати грубих і лайливих слів. Ми підростали. Ширилися наші інтереси. Школа вела нас до пізнання життя. І тут перед нами по – новому постав образ Шевченка, що зберігся у пам’яті народу як образ незламного борця за людське щастя, за вільну працю і щасливе дитинство. Замислились ми над автобіографічним віршем: «Якби ви знали, паничі…». І постав у нашій уяві чарівний і тихий куточок над чистим ставом із зеленими вербами, біленькими хатами. А в хаті – лихо, а в полі – краще на пана без просвітку, без відпочинку. І розкрився у нашій свідомості трагічний контраст: природа багата і прекрасна, та блага її розподілені нерівномірно: трудівникам – сльози і не посильна праця, експлуататорам – панам – радощі й розкоші. Так було за часів кріпацтва. Тепер ми усвідомили і поділяли гнів поета проти тих, хто породив народні страждання. Тепер ми зрозуміли вогненний заклик поета у його безсмертному «Заповіті»: …вставайте, Кайдани порвіте, І вражою злою кров’ю Волю окропіте.
Так Т.Шевченко збагатив нас новими почуттями. Він крокував і крокує поруч із нами протягом усіх шкільних років. Звичайно, тепер у 9 – му клас, я сприймаю творчість поета по – новому, більш по – дорослому. Я знаходжу багато відповідей на питання, які хвилювали і хвилюють мене. Т.Шевченко вчить нас любити людей, дає високий зразок служіння рідному народові. Захоплена глибиною його думок, пристрастю і красою його поезії, я пронесу ім’я і творчість Шевченка крізь усе своє життя.
