«Чини так, як би ти хотів, щоб чинили з тобою», — сказано в Біблії, і це є виміром людських стосунків сьогодні й заповіт на багато віків для майбутнього людства. Та чи переймаємося ми цим заповітом щодень? Адже одні скажуть, що Біблію не читають, інші скажуть, що вони нікого не чіпають, тож нехай і їх не чіпають. Але це хибні підходи, бо людина щодня потрапляє в ситуації, коли слід зробити певний вибір: вчинити по-доброму чи байдуже пройти мимо. Це тільки здається, що в такі ситуації ми не потрапляємо. Особливо в громадському транспорті ми маємо безліч можливостей випробувати і своє терпіння, і добре ставлення до людей.Поруч з доброю людиною зникає напружена атмосфера, згладжуються гострі кути, зникає непорозуміння. З такою людиною легко і затишно, вона ніби лише своєю присутністю створює довіру між людьми, при таких людях зовсім недоречними стають сварки чи емоційні суперечки. Я вважаю, що такі люди керуються саме тим заповітом із Біблії, можливо, навіть не підозрюючи, що чинять так за християнським ученням.Є, звичайно, й інша категорія людей, які спроможні на добрі вчинки тоді, коли їм це вигідно. Найгірше те, що вони вважають це нормальним явищем, діє принцип «ти — мені, а я — тобі». На жаль, інколи таке явище можна гати в школі (з етичних міркувань не буду називати ні імен, ні прізвищ), коли батьки деяких учнів запопадливо уважні до класного керівника (адже клас випускний). Наприклад, у вчителя захворіла дитина, то вони ладні знайти найкращих фахівців, аби лиш до в нещасті. Та тільки мета в них зовсім інша: ми тобі допомагаємо, тож і ти до нашій дитині отримати добрий атестат про середню освіту. І вже зовсім інакше розмовляють після закінчення школи. Соромно й прикро за такі ганебні явища, втішає те, що вони поодинокі.Та є ще одна мудрість народна: добре роби — добро стократ помножене до тебе повернеться, вчиниш зло — так само до тебе повернеться. На мою думку, що корисливий вчинок, що зло — це поняття надзвичайно близькі. Людина за своєю суттю створена для добра й любові, тому будь-яке відхилення від цього дуже швидко стає очевидним і приносить тільки розчарування і страждання людям, які не розуміють таких очевидних істин. Тож виходить, що сенс життя кожної людини полягає у творенні добра. У мене такий
Бідна старенька, звикнувши вже до таких вчинків свого чоловіка, сумно дивилася, сидячи на лаві. Вона не сміла нічого сказати; але, почувши про таке страшне для неї вирішення, вона не могла вдержатись від сліз; глянула на дітей своїх, з якими загрожувала їй така скора розлука, — і ніхто б не міг описати всієї безмовної сили її горя, що, здавалося, тремтіло в очах її та в судорожно стиснутих губах. Бульба був упертий страшенно. Це був один із тих характерів, які могли виникнути тільки в тяжке XV століття в напівкочовому кутку Європи, коли вся південна первобутна Росія, покинута своїми князями, була спустошена, випалена дощенту невпинними наскоками монгольських хижаків; коли, втративши хату й притулок, стала тут відважною людина... Тарас був один з корінних, старих полковників: весь був віфстворе-ний для бойової тривоги й відзначався грубою щирістю своєї вдачі...
можу
Працювати, жити
навіть дня,
Що округ земля моя
хороша,
А на ній - моя рідня!
«Поки людина живе — повинна чекати чогось великого»