Відповідь:
"Перед ним стояв підліток з давно непраним волоссям і нечесаним одягом", "Назустріч їм біг обірванець, за яким гналося троє дядьків.", "- А що я мав робити? - шморгнув носом малий. - Казати, що другий день нічого неїв? Ото насмішив би цих ґевалів. Диви, як роз’їлися на білому хлібі! - глянув він зло у бік, де вже зникли три справді немаленькі постаті.", "Історія про тренера насторожила Міху. Все виглядало дуже казково, а Голий мало вірив у казки. Хіба що у страшні. Слово “доброта” викликало у нього щирий регіт.", "Він став перед тріснутим дзеркалом у халабуді, в якій жив, і зігнув у ліктях худі руки, демонструючи радше не біцепси, а їхню відсутність."
Пояснення:
Кінь шептало - алегоричний образ людини,що виділяється в соціумі своєю неординарністю. Та саме ця унікальність водночас гнітить людину,і вона намагається злитися з сірою масою,стати пересічним індивідом,не виявляючи своїх надзвичайних якостей.
Объяснение:
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога.
А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.
На вулицях,між тинів, стояли широкі калюжі,і коли знову спалахнула блискавка,Шептало побачив у них своє відображення.
Коли звівся на ноги ,вже не був білим конем;до ранку земля підсохне,обсиплеться,і він стане таким же сірим,яким був досі
