Відповідь:
Свою історію про "крилатісь" людини Ліна Костенко почала в поезії "Чайка на крижині". Вона не боялася ні пронизливого вітру, ні шаленого потоку холодної води. Цю ж тему видатна поетеса продовжила у вірші "Крила". Вона говорить, що крилатим ґрунту не треба ... Та хіба людина має крила? Виявляється, що так. Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість, вірність у коханні, працьовитість, щедрість, надія, мрія ...Ґрунт потрібен лише нашому фізичному втіленню. Наша душа завжди літає і крила має!
Пояснення:
Ведмідь всю зиму спить у барлозі. Тут же народжуються і ведмежата. Перші місяці свого життя вони сплять разом з мамою у теплому затишному барлозі і, звичайно ж, ростуть.
Білки перечікують сильні морози та завірюху у теплих гніздах. Кубельце тваринка облаштовує у дуплі або ж будує сама з гілок і хмизу – кругле, як м’ячик. Звірятко спить, загорнувшись клубочком, а пухнастим хвостом вкривається, наче ковдрою. За погожої днини білочки виходять шукати свої запаси, зроблені влітку і восени. Жолуді, горіхи, зернята білки ховають у дуплах дерев, у щілинах кори або закопують, гриби та ягоди сушать, наштрикуючи на гілочки. Таких маленьких комірчин роблять дуже багато. Як же всіх запам’ятати? Руді пустунки просто шукають запаси всюди – не лише свої, а й заготовлені іншими білками.
Строкатій сойці зима не страшна – всю осінь вона ховала під корінням дерев жолуді і ягоди. У таких коморах буває по декілька кілограмів жолудів! Часто сойка забуває, де що сховала, а потім на місці комори виростають маленькі дубки.Зайчик міняє свою сіру шубку на білу, щоб стати непомітним на білому снігу.
Багато тварин і птахів теж надягають зимові шубки. Наприклад, горностай і ласка.
У лисиць і білок шубка стає густішою і теплішою. З таким хутром жодні морози не страшні.