ЕПІГРАФ: Спробуй один раз політ, і твої очі навічно будуть спрямовані в небо. Одного разу там побувавши, на все життя ти приречений тужити про нього. (Леонардо да Вінчі)
На шляху кожного з нас виникають свої проблеми, негаразди, коли здається, що життя скінчилося, що далі нема сенсу йти. Це, нажаль, не рідке явище у нашому світі. А скільки людей просто здалися, не намагаючись зробити хоча б щось! Я вважаю, це велика помилка! Завжди потрібно боротися з труднощами та пам'ятати: їх можна перемогти! Так, це важко, але якщо дійсно прагнути дістатися зірок, усе буде гаразд.
На мою думку, найважче у таких ситуаціях змусити себе до боротьби, адже зазвичай нашу сумніви, лінощі, думки про те, що ми й так останні (а тому нема сенсу витрачати свої сили), дуже заважають нам. Через це ми ладні покинути навіть найпотаємнішу мрію, просто складаємо руки. Я вважаю, цього робити ніколи не можна. Щодо мене, я завжди згадую вислови: "Якщо я здамся, нічого краще не буде" та "Якщо тобі важко, ти на вірному шляху". Це трохи придає мені сили, а ще більше - мій внутрішній дух. У будь-яких екстримальних (і не лише) умовах потрібно випустити свою волю, дух у небо, тоді й ти підведешся до небес. Так, це важко зробити, але потрібно привчити себе (це буде здаватися неможливим лише у перші декілька разів). Варто пам'ятати, що будь-яка мрія, будь-який полет у небо виховують у нас стійкість, мужність, сміливість, допомагає нам. Я вважаю, що той, хто був одного разу подумки у небі, ніколи не зможе забути смаку перемоги, волі, а буде згадувати про цей час із задоволенням, намагатися повернутися туди. Для таких людей межа - лише небо, лише вище нього вони ніколи не зможути стрибнути, зате там вони почувають себе впевненими, найкращими. Небо може дати велику силу.
Для мене небо - якась недосяжна, на перший погляд, мета. Усі ми будуємо якісь плани, яких намагаємося досягти будь-якою ціною. Проте якщо зробити це, ступити на шлях самовдосконалення, досягнення певної мрії, ми відчуємо аромат, смак неба, перемоги, а після цього вже ніколи не зможемо бути такими, як раніше. Люди, що досягли висоти, не дивляться вниз, на землю, а лише вгору та знають, що нічого неможливого немає, із усім можна впоратися, якщо захотіти. Політ у небо робить будь-кого вільним, гарнім, привертаючим увагу до себе. Хоча я не згожен з думкою, що небо може зробити людину безсмертною. Так, на духовному рівні це можліво, це до до останнбої хвилини дивитися лише вгоду, не звертаючи уваги на інших, але на фізиологічному рівні це неможливо.
Коли мені кажуть про сміливість, політ у небо, я згадую про тих людей, тих льотчиків-випробувачів, які навіть після поразки не покидають улюбленої справи. На мій погляд, це показує нам, що й ми, звичайнісінькі люди, не повинні покидати початої справи, якщо зробили помилку, варто пам'ятати: небо завжди вище, і до нього не так далеко. Зате зробивши заплановану дію, ми отримаємо дещо більше, ніж час, або рани від падінь, ми отримаємо свіжість, почуття свободи, подих перемоги, прагнення до нових небес (а від них ми вже будемо не в змозу відмовитися). Ось що найважливіше!
Отже, пам'ятайте, що варто дивитися вгору, прагнути до небес: це зробить вас сільнішими, наймогутнішими. І нехай "Побачити небо - лише мить у мерехтливому, суєтному світі" (В. Борисов), але ніхто і ніколи не зможе тебе розлучити з ним, а подумки ви постійно будете повертатися туди, де живуть лише найкращі з найкращих, де завжди тихо, затишно та чакають на вас.
Добрый день! Разумеется, с радостью приму роль школьного учителя и помогу вам разобраться в вопросе о творе роздума по произведению И. Франка "Любовь - добро или зло".
Для начала, давайте определимся с тем, что такое твір роздуму. Твір роздуму - это письменное высказывание, которое основывается на личных мыслях, ощущениях и рассуждениях автора по определенной теме. В данном случае тема - "Любовь - добро или зло". Итак, приступим к анализу этой темы.
1. Введение:
Вам следует начать свой твір роздуму с краткого описания произведения И. Франка "Любовь - добро или зло". Укажите, что автор изучает два возможных аспекта любви - ее положительное и отрицательное влияние.
2. Анализ аргументов за то, что любовь - добро:
Приведите примеры из произведения, которые подчеркивают положительные аспекты любви. Например, можно указать на эмоции, которые вызывает любовь у главных героев, их уважение друг к другу, силу и важность, которую они придаем этому чувству.
3. Анализ аргументов против того, что любовь - зло:
Также приведите примеры из произведения, которые позволят вам подтвердить, что любовь может иметь отрицательное влияние на героев. Например, вы можете указать на возникновение ревности, страдания и потери покоя из-за любви, которые проявляются в произведении.
4. Ваше личное мнение и заключение:
Выразите свое собственное мнение о том, является ли любовь добром или злом. Отметьте, что каждый из нас может иметь свой взгляд на этот вопрос, исходя из своего опыта и взглядов. Заключите, что любовь - сложное и многогранное чувство, которое может приносить радость и счастье, но также и приводить к трудностям и страданиям, и что в итоге оценку любви принимает каждый индивидуально.
Можете использовать такую структуру для составления своего твора роздуму по произведению И. Франка "Любовь - добро или зло". Обратите внимание на то, чтобы привести ваши аргументы и примеры из произведения, чтобы получить более обоснованный и убедительный текст. Удачи в написании вашего эссе! Если вам потребуется дополнительная помощь, буду рад помочь!
Тема твору "Роздум щасливе дитинство - порівняння життя сучасних дітей і дітей війни за твором "Климко".
Вступ:
Доброго дня, мої дорогі учні! Сьогодні ми будемо розмовляти про дітинство і порівнювати його в двух різних історичних періодах - нашому сучасному часі та періоду дітей, які жили під час війни. Я вибрав для нашого порівняння відомий твір "Климко". Приготуйтесь слухати уважно і задавайте питання, якщо будуть виникати.
Розвиток теми:
1. Сучасні діти:
Сучасні діти живуть в комфортних умовах і мають багато можливостей, які були недоступні дітям у минулому. Розпочнемо зі знайомства з головним героєм твору - Климком. Він представляє собою сучасного хлопця, який живе в добробуті, ходить до школи, має багато іграшок та може займатися різними хобі.
2. Життя дітей під час війни:
Тепер давайте порівняємо з Климком життя дітей, які жили за часів війни. У творі "Климко" описано життя хлопчика, який жив у непрості часи, коли Україна переживала війну. У нього не було змоги ходити до школи, а замість цього він мусів допомагати своїй сім'ї вирізати дрова та збирати їстівні зілля і гриби.
3. Різниця у гравцях:
Якщо в сучасним дітям доступні великі кількості іграшок та комп'ютерних ігор, то діти під час війни розважалися декоруванням іграшками, з яких самостійно створювали воячу групу та екіпіровку.
4. Ризики та військова техніка:
Аналогія до війни знаходиться через доданок твору про те, що діти під час воєнних сутичок дуже швидко повинні були зарекомендувати себе у боротьбі, адже їхня маленька групка з шматочків дерева стала вояцьким табором, де вони вигадували себе як справжніх бійців і разом боролися з противниками. Тепер давайте подивимось на цю життєву ситуацію з іншого ракурсу - погодимося, що шкільний клас не може замінити себе воєнним конфліктом, в той час, як і хлопчик з твору не може замінити собірослих, які зібрались разом для того, щоб боротися за свою країну.
Заключення:
Мої дорогі учні, тепер ви маєте краще уявлення про різницю між життям сучасних дітей та дітей, які жили під час війни. Я сподіваюся, що ця історія допомогла вам усвідомити значення миру та цінність вашого дитинства.
Далі, якщо у вас питання щодо твору "Климко" або порівняння між життям зараз і життям під час війни, будь ласка, задавайте їх, і ми разом дослідимо ці теми більш детально.
На шляху кожного з нас виникають свої проблеми, негаразди, коли здається, що життя скінчилося, що далі нема сенсу йти. Це, нажаль, не рідке явище у нашому світі. А скільки людей просто здалися, не намагаючись зробити хоча б щось! Я вважаю, це велика помилка! Завжди потрібно боротися з труднощами та пам'ятати: їх можна перемогти! Так, це важко, але якщо дійсно прагнути дістатися зірок, усе буде гаразд.
На мою думку, найважче у таких ситуаціях змусити себе до боротьби, адже зазвичай нашу сумніви, лінощі, думки про те, що ми й так останні (а тому нема сенсу витрачати свої сили), дуже заважають нам. Через це ми ладні покинути навіть найпотаємнішу мрію, просто складаємо руки. Я вважаю, цього робити ніколи не можна. Щодо мене, я завжди згадую вислови: "Якщо я здамся, нічого краще не буде" та "Якщо тобі важко, ти на вірному шляху". Це трохи придає мені сили, а ще більше - мій внутрішній дух. У будь-яких екстримальних (і не лише) умовах потрібно випустити свою волю, дух у небо, тоді й ти підведешся до небес. Так, це важко зробити, але потрібно привчити себе (це буде здаватися неможливим лише у перші декілька разів). Варто пам'ятати, що будь-яка мрія, будь-який полет у небо виховують у нас стійкість, мужність, сміливість, допомагає нам. Я вважаю, що той, хто був одного разу подумки у небі, ніколи не зможе забути смаку перемоги, волі, а буде згадувати про цей час із задоволенням, намагатися повернутися туди. Для таких людей межа - лише небо, лише вище нього вони ніколи не зможути стрибнути, зате там вони почувають себе впевненими, найкращими. Небо може дати велику силу.
Для мене небо - якась недосяжна, на перший погляд, мета. Усі ми будуємо якісь плани, яких намагаємося досягти будь-якою ціною. Проте якщо зробити це, ступити на шлях самовдосконалення, досягнення певної мрії, ми відчуємо аромат, смак неба, перемоги, а після цього вже ніколи не зможемо бути такими, як раніше. Люди, що досягли висоти, не дивляться вниз, на землю, а лише вгору та знають, що нічого неможливого немає, із усім можна впоратися, якщо захотіти. Політ у небо робить будь-кого вільним, гарнім, привертаючим увагу до себе. Хоча я не згожен з думкою, що небо може зробити людину безсмертною. Так, на духовному рівні це можліво, це до до останнбої хвилини дивитися лише вгоду, не звертаючи уваги на інших, але на фізиологічному рівні це неможливо.
Коли мені кажуть про сміливість, політ у небо, я згадую про тих людей, тих льотчиків-випробувачів, які навіть після поразки не покидають улюбленої справи. На мій погляд, це показує нам, що й ми, звичайнісінькі люди, не повинні покидати початої справи, якщо зробили помилку, варто пам'ятати: небо завжди вище, і до нього не так далеко. Зате зробивши заплановану дію, ми отримаємо дещо більше, ніж час, або рани від падінь, ми отримаємо свіжість, почуття свободи, подих перемоги, прагнення до нових небес (а від них ми вже будемо не в змозу відмовитися). Ось що найважливіше!
Отже, пам'ятайте, що варто дивитися вгору, прагнути до небес: це зробить вас сільнішими, наймогутнішими. І нехай "Побачити небо - лише мить у мерехтливому, суєтному світі" (В. Борисов), але ніхто і ніколи не зможе тебе розлучити з ним, а подумки ви постійно будете повертатися туди, де живуть лише найкращі з найкращих, де завжди тихо, затишно та чакають на вас.
Прагніть до неба та перемагайте завжди!