Тарас Шевченко - видатний український письменник. Він славиться не тільки своїми творами, а й незламною любов'ю до вітчизни. Кобзар любив і пишався своєю рідною мовою, тому писав саме українською, за що потрапив у заслання. Але навіть у засланні він створив багато віршів і поем, такі як: "Княжна", "Варнак", "Марина". Саме це свідчить про те, що Шевченко - незламний патріот держави. І своїми творами закликає народ бути такими ж патріотами рідного краю.
Отметь , как лучший ответ, очень нужно) Если не трудно*
Відповідь:
1. Із чим, на вашу думку, пов'язано те, що кожен із трьох братів пішов своїм шляхом з України на чужину? Напевне. кожен з братів пішов шукати свою долю чи своє щастя. Наприклад, старший брат вже був одружений, мав діти – йому потрібно було дбати про те, як прогодувати сімʼю, а тому у світ йог могли погнати злидні. Молодший брат мав кохану дівчину, а тому він міг мріяти про те, як стягнутися на власну домівку і господарство, щоб одружитися.
2 Чому не склалися долi братів? На мій погляд. доля братів не склалася, тому що у них не було підтримки, у чужому, холодному, далекому світі кожен залишився на одинці зі своїми проблемами і печалями. Вони й один одного не підтримували, бо кожен пішов своїм «широким шляхом»
Пояснення:
Мова Сковороди — це мова «українського бароко з її обома полюсами — церковнослов'янщиною української редакції та народною мовою» , яка підготувала ґрунт для єдиної літературної мови на народнорозмовній основі.
Боротьба проти поневолювачів українського народу велася не тільки на полі брані, а й у сфері духовній, де основною зброєю було слово. Словом народ боронив і відстоював свою сутність.
Сковорода виробив цілу філософію слова. Він його розумів і як «безодню», що може охопити всю різноманітність космосу, і як міру речей, через яку все можна спробувати пізнати, відчути, і як силу реально існуючого. Загадка слова, що була непізнана до нього і залишилася такою й нині, хвилювала Сковороду. Слово не тільки знак світу, а мова — знакова система. Слово має структуру, що нагадує структуру світу. Є матерія у вигляді звуку, є знакове зміщення субстанції, якась назва, є, зрештою, образ, тобто якийсь символічний зміст, що дає змогу алегорично його використовувати, як у байці. Однак є щось невидиме, невловиме, внутрішнє, завдяки чому слово переживає речі, людей, час, простір.