основні персонажі: іван палійчук, марічка гутенюк, палагна, мольфар юра;
міфічні істоти: щезник, чугайстир, нявка.
іван палійчук. іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. але так само була чудна. дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить»(іван у дитинстві). коли іван підріс, він став гарним парубком: «тепер іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (марічку), він не може її забути протягом усього життя.
марічка гутенюк – кохана івана. марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина, вона щиро віддана лише коханій людині – івану. марічка мрійлива, вона дуже любить співати: «марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з’явились – не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист марічки до складання пісень).
палагна – дружина івана. на відміну від ніжної, вразливої та романтичної марічки, палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка. «його палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю». «на добрім хазяйстві палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась». між іваном та палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. проте палагна теж потребує любові, яку вона знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника юри.
юра – сусід івана, коханець палагни, мольфар (чарівник). «він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. у своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі». образ юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. через пристрасну закоханість у палагну вдається до чар, які підточують здоров’я івана.
крім людей, у творі також діють міфічні, казкові істоти (запозичені з язичницького фольклору карпатських гуцулів): щезник, нявка, чугайстир.
щезник – злий дух: «на камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».
чугайстир – добрий лісовий дух: «він був без одежі. м’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. він був смертю для них: зловить і роздере».
нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі, ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки. «він бачив перед собою марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не марічка, а нявка. йшов поруч із нею й боявся пустити марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч івана із нявкою під виглядом марічки).
Т.Г.Шевченко ! Досить було однієї людини, щоб врятувати цілий світ, цілу націю. Остап Вишня.
Доля карбувала його життя у формах трагічних. Виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного ... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. Мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом з усією Росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! А він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі. Поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. Він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну». Вимучений фізично, та не зламлений морально, Шевченко навіть після заслання не зрікається України, продовжуючи писати. Існують закиди на те, що Шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою : Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася творить. Про Шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє. Для мене Шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї України !
Митько – головний герой пригодницької повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківки». Змальовуючи його, автор не дає докладного опису його портрета Риси характеру хлопців: а) чемність і доброта; б) мужність і винахідливість; в) повага до батьків і людей похилого віку; г) наполегливість і довіра; д) на зло відповідають добром. Здібності героїв: а) любов до книги; б) прагнення пізнати багато цікавого; в) надання до тому, хто її потребує; г) вміння орієнтуватися у природному довкіллі; д) мрія про славу. -=-=-=-=-==-=-=-=-=-=-=-=-=-=--=-=-=-=-=-=-===-=--=-=-=-=-=-=-=-=
основні персонажі: іван палійчук, марічка гутенюк, палагна, мольфар юра;
міфічні істоти: щезник, чугайстир, нявка.
іван палійчук. іван дуже любив природу, завжди відчував глибокий духовний зв’язок із нею, з малих років був дуже вразливою дитиною з чутливою душею: «туго росла дитина, а все ж підростала, і нестямились навіть, як довелося шить їй штани. але так само була чудна. дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить»(іван у дитинстві). коли іван підріс, він став гарним парубком: «тепер іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню». іван дуже відданий у коханні, покохавши один раз (марічку), він не може її забути протягом усього життя.
марічка гутенюк – кохана івана. марічка у творі показана як дуже добра, ніжна, палка дівчина, вона щиро віддана лише коханій людині – івану. марічка мрійлива, вона дуже любить співати: «марічка обзивалась на гру флояри (сопілки), як самичка до дикого голуба, – співанками. вона їх знала безліч. звідки вони з’явились – не могла б розказати. вони, здається, гойдалися з нею ще в колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях…» (про хист марічки до складання пісень).
палагна – дружина івана. на відміну від ніжної, вразливої та романтичної марічки, палагна постає як доволі вульгарна, приземлена, меркантильна жінка. «його палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю». «на добрім хазяйстві палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась». між іваном та палагною немає кохання, лише тверезий розрахунок, це шлюб, продиктований суто господарськими потребами. проте палагна теж потребує любові, яку вона знаходить в обличчі сусіда, могутнього чарівника юри.
юра – сусід івана, коханець палагни, мольфар (чарівник). «він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. у своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі». образ юри набуває гіпертрофованих фантастичних рис: він своїми чарами керує хмарами, впливає на життя та здоров’я людей. через пристрасну закоханість у палагну вдається до чар, які підточують здоров’я івана.
крім людей, у творі також діють міфічні, казкові істоти (запозичені з язичницького фольклору карпатських гуцулів): щезник, нявка, чугайстир.
щезник – злий дух: «на камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».
чугайстир – добрий лісовий дух: «він був без одежі. м’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. він був смертю для них: зловить і роздере».
нявка – міфічна лісова дівчина, у котрої в спині діра, через яку видно всі нутрощі, ці істоти начебто з’являлися у вигляді людей і заманювали своїх жертв у різні пастки. «він бачив перед собою марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не марічка, а нявка. йшов поруч із нею й боявся пустити марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч івана із нявкою під виглядом марічки).