Чайковський “За сестрою”: характеристика Павлуся
Образ Павлуся в романі Андрія Чайковського “За сестрою” – це вичерпне втілення героїзму. Павлусь – це мужній лицар, якому до снаги всі випробування.
Хто такий Павлусь? Це 15-ти річний хлопчина, який є яскравим представником роду Судаків.
До ключових рис характеру Павлуся можна віднести:
Найвищі морально-вольові якості: витримка, мужність, готовність до cамопожертви, ненависть до зрадників, справедливий патріотизм;
Кмітливість, спритність та не аби який розум: він вміло володіє зброєю та вміє своєчасно застосовувати отримані знання на практиці;
Чуттєві риси справжньої людини: вірність, винахідливість, любов до природи та сім’ї, справедливість, вміння орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях.
План-характеристика Павлуся з повісті А. Чайковського “За сестрою”
Перш за все Павлусь – це нащадок козацького роду Судаків;
Лицарська поведінка Павлуся передається в його братерській любові до сестри;
Павлусь має гострий розум, тому швидко засвоює козацькі навички та вміння;
Павлусь по-справжньому кохає свою Батьківщину і свій край;
Козацька волелюбність, співчуття до знедолених;
Твердість у своїй вірі та власних вчинках;
Повноцінна вірність даному слову.
Павлусь – це головний герой повісті А. Чайковського “За сестрою”. Майже все своє життя Павлусь мирно жив зі своєю сім’єю у сел вка, аж поки біда не нагрянула у дім: татари вбили рідних Павлуся, а сестру Ганну забрали у полон. Павлусь вирішує незважаючи ні на що врятувати свою сестру та помститися за смерть сім’ї і вирушає у далеку подорож. Також Павлусь хоче довести самому собі що він – це справжній нащадок прадідів-запорожців, які боронили українську землю від загарбників. Хлопець залишає козаків-побратимів, батька та брата і йде в Крим визволяти сестру з полону.
Тяжка доля випала Павлусю: його декілька разів продавали в рабство, примушували дуже тяжко працювати та карали, але він мужньо переніс усі випробування долі. Адже тільки мужнім сміливцям доля усміхається. Девлет-гірей, бачачи наполегливість Павлуся відпускає його та Ганнусю з полону і вручає охоронну грамоту, завдяки котрій їх в дорозі додому не чіпають татари.
Ось так, дякуючи самопожертві, відвазі і терпінню молодий Павлусь зміг розтопити кремезне серце Девлет-гірея та звільнити з полону себе і рідну сестру. останні слова, які почув Павлусь від Девлет-гірея були такими: “Добре в тебе серце, хлопче!”
Объяснение:
