1--У ній народжується краса, гармонія, лад, єдність. Любов — радість, любов — джерело натхнення. Споконвічна тайна людського буття. І щасливий той, хто спізнав у своєму житті силу цього дивного почуття юбов приносить щастя, любов приносить розпач, страждання. Цим почуттям керувати неможливо. 2-- Бо так вже створено світ, що не завжди виникає взаємність у коханні. І тоді здається, що найстрашнішої кари, муки та сліз не треба 3--Життя прожити — не поле перейти. Так говорить народна мудрість. А мій дідусь, уста цієї самої мудрості, не втомлюється повторювати, що жити треба по совісті. Донедавна я навіть не замислювався над цими словами. Проте насправді є над чим подумати. Адже совість — це така моральна категорія, наявність чи відсутність якої характеризує і саму людину. Або істоту, яка лише називає себе людиною.
вот немного может вам оттолкнутся стих... Все починається в житті з малого: З зернини – хліб, з промінчика – зоря!.. Коли Господь нам вказує дорогу – Радіє серце, наче в немовля!..
2. Я вдячний Богу за любов велику, За те, що Він мої гріхи простив, Омив мене, і в небеса покликав, Що Він мене, як сина полюбив!..
Свій найвизначніший роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" автор задумав ще 1872 року під час своєї подорожі від Полтави до Гадяча. Дорогою візник розповів письменникові про місцевого розбійника Василя Гнидку, засудженого до каторжних робіт. Розповідь ця дуже зацікавила письменника: він побачив у Гнидці велику силу, що не знайшла корисного застосування і марно загинула. "На мій погляд, Гнидка, — писав Мирний, — безталанна дитина свого віку, скалічений виводок свого побуту, пригніченого усяким панством". Автор починає писати твір, у якому ставить за мету глибоко розкрити соціальні умови, що породили таку особу, як Гнидка. 1872 року він закінчує повість "Чіпка". Пізніше вона була доопрацьована у співавторстві з І. Біликом і переросла у багатоплановий роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" У ньому автор широко відобразив тяжке життя українського селянства в дореформений і післяреформений періоди. Твір гнівно викриває антинародний характер реформи. Письменник переконливо показує, що ця реформа була явним обманом трудящих, вона не поліпшила їх становища, а тільки змінила форми визиску і гніту. Соціальні основи експлуататорського ладу не зазнали особливих змін після реформи. Класові суперечки після неї ще більше загострились. Безправний, розорений і жорстоко експлуатований народ шукав виходу з тяжкого становища. Трудящі селяни починають протестувати, боротися проти несправедливого суспільного ладу. У своєму романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панас Мирний підводить читачів до правильного висновку: криваві злочини Чіпки породжені характером суспільних відносин пореформених років. А в алегоричній назві роману звучала головна ідея твору: воли — алегоричний образ знедоленого селянства, не ревли б, якби було що їсти. Це яскраво показано центральним образом роману — Чіпки — селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, котрий зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став "пропащою силою". Але надзвичайно важливо й те, що у романі письменник створює і колективний образ селянства, що поступово звільняється від рабської залежності, дедалі наполегливіше й рішучіше заявляє про своє право на людське життя. Глибока, кровна зацікавленість Панаса Мирного в поліпшенні умов селянського життя, розв'язанні злободенних соціальних проблем з демократичних позицій визначають значення твору, його новаторство. Саме тому роман має таку назву "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", він примушує читачів замислитися над цієї важливою проблемою, шукати шляхів здобуття волі й правди.
