Без біди одного не дізнаєшся. Без друга в житті туго.Без друга, який втрачено, погано, але погано і з другом, який невірний.Без хорошого друга не дізнаєшся своїх помилок.Бій красен мужністю, а приятель - дружеством.Був би один, буде і дозвілля.Був я у друга, пив воду: солодше меду.Раптом не станеш один.Вірному другові немає ціни.Весняний лід оманливий, а новий друг ненадійний.Всі за одного, а один за всіх, тоді і в справі буде успіх.Кожен вибирає собі друга по своїй вдачі.Говорити правду - втратити дружбу.Горе на двох - півгоря, а радість на двох - дві радості.Гору руйнує вітер, людську дружбу - слово.Гусь свині не товариш.Дерево живе корінням, а людина друзями.Для одного нічого не шкода.Для дружби немає відстані.Добрий кінь без вершника, а чесна людина не без одного.Один - цінний скарб, недругові ніхто не радий.Друг пізнається в біді.Один в нужді - справжній друг.Один вірний, у всьому виміряний.Один горя має право бути другом могутності.Один грошей дорожче.Один до пори - той же недруг.Друг і брат велика справа: не скоро здобудеш.Друг краще старе, а нове плаття.Один навчить, а недруг провчить.Один невипробувані, що горіх нерасколотый.Один про одного, а Бог про всіх.Один він мій, а розум у нього свій.Друга мати - себе не жаліти.Друга шукай, а знайшов, бережи.Друга за гроші не купиш.Одного не втрачай - позику не давай.Одного потішити - себе надсадить.Одного дізнаєшся в біді, а ненажеру в їжі.Дружба дружбу ворожнечу, а іншу хоч кинь.Дружба дружбою, а в кишеню не лізе.Дружба дружбою, а порядку не втрачати.Дружба та братство дорожче багатства.Дружба як скло: розіб'єш - не складеш.Дружба міцна не лестощами, а правдою і честю.Дружба не гриб, в лісі не знайдеш.Дружба від недружбы близько живе.Дружба підтримується ногами.Дорожи дружбою, забувати її не поспішай.Дружбу водити - так себе не щадити.Дружбу пам'ятай, а зло забувай.Дружбу бережи паче всього.Дружно не громіздко, а нарізно хоч кинь.Дружно не громіздко, а один і у каші загинет.Дружне стадо і вовків не боїться.Дружні - водою не розіллєш.Дружні сороки і гусака з'їдять, дружні чайки і яструба заб'ють.Друзів у багатих, що полови близько зерна.Друзі - до чорного дня.Друзі пізнаються в біді.Друзі пізнаються в напасті та в негоду.Друзі прямі - брати рідні.Шкода одного, так не як себе.Живеш не з тим, з ким народишся, а з тим, з ким сдружишься.Жити в дружбі можна, коли вона не хибна.Золото пізнається вогнем, а один - золотом.Изведан один - куль солі разом з'їли.Зжив нужду, забув і дружбу.Шукай друзів, а вороги самі знайдуться.Шукай товариша себе краще, а не гірше себе.Шукає одного без вади, залишиться без одного.Какову дружбу заведеш, такову і життя проведеш.Коли загорівся мій стіг, я познайомився з моїми друзями.Хто скупий та жадібний, той в дружбі грець.Ми з тобою, що риба з водою: ти - до дна, я - на берег.На Бога надійся, а від добрих людей не відставай.На смак і колір товаришів немає.На гроші одного не купити.Не бійся розумного ворога, а бійся дурного приятеля.Не изведан - один, а изведан - два друга.Не май сто рублів, а май сто друзів.Не милий і світло, коли друга немає.Не той друг, хто потурає, а той, хто на розум наставляє.Не той сильний, хто дюжит, а той, хто дружить.Не дізнайся одного в три дні, дізнайся у три роки.Невірний друг - небезпечний ворог.Недруг підтакує, а друг сперечається.Нема друга - шукай, а знайшов - бережи.Потреба здружує.Батько - наставник, брат - опора, а один - і те, і інше.Поганий друг, що тінь: у сонячний день не відчепиться, в непогожий - не знайдеш.Птах сильний крильми, а людина дружбою.З ким поведешся, від того й наберешся.Сам пропадай, а товариша виручай.Своїх друзів наживай, а батькових не втрачай.Скажи, хто твої друзі, і я скажу, хто ти.Старий друг краще нових двох.Старий знайомий! Вперше бачимося.Сто друзів мало, один ворог - це багато.Такі друзі, що схопляться, так колом не разворотишь.Цар і жебрак завжди без друзів.
Еволюцiя почуття, авторське ставлення до проблеми Провiдною темою повiстi I. Франка “Перехреснi стежки” є тема кохання молодого адвоката Євгенiя Рафаловича й РеAiни Твардовськоï. Рафалович приïздить у справах в галицьке повiтове мiсто, як ми читаємо на початку твору. У цьому мiстi вiн знайомиться зi Стальським, дружиною якого є РеAiна, - юнацька любов адвоката. Розв’язкою сюжетноï лiнiï є те, що автор подає далi iсторiю любовi людей, котрi бачились востаннє 10 рокiв тому.Євгенiй познайомився з РеAiною на академiчному балу, на той час вiн був третьокурсником-юристом у Львiвському унiверситетi. Пiзнiше вiн випадково побачив РеAiну на вулицi й усвiдомлює, “що вона перестає бути для нього предметом естетичного вподобання, а починає робитися чимсь таким необхiдним до життя, як сонце, як тепло, як повiтря”. Згодом Євгенiй почне брати уроки музики в тiєï ж учительки, в якоï вчиться РеAiна. Закоханий юнак робитиме все, аби лише бачити ïï. При зустрiчi вiч-на-вiч Євгенiй вiдчуває “розкiшний перестрах”, котрий знесилив його, спаралiзував усi думки, всю волю, всi бажання. Вiн сидiв, не бажаючи, не чуючи, не хотячи нiчого… Далi ми дiзнаємось, що потiм Рафалович вибiгає з дому вчительки музики, блукає вулицями, пропускає (чого з ним нiколи ще не бувало) лекцiï, “формально уникає” РеAiни. Молодий студент безтямно закохався, вiн вiдчув себе найщасливiшою людиною у свiтi. “У Євгенiя широко дихали груди, блищали очi, в головi фуркотiли дикi, смiлi та енергiйнi думки”, вiн вiдчуває себе неначе в раю. Перепоною кохання стало те, що РеAiну насильно вiддає замiж ïï Тiтка, на утриманнi якоï перебувала дiвчина. Предмет кохання Євгенiя переïздить на постiйне проживання в провiнцiю. Тепер, через 10 рокiв, Рафалович бачить iншу РеAiну. Спокiй на ïï обличчi надавав ïï “виразу якоïсь тупостi й байдужостi”. Сама РеAiна каже адвокату в мiському саду: “…пора наших любощiв минула i нiяка сила не верне ïï”. Рафалович дуже боляче переживає втрату того iдеалу, яким для нього була РеAiна. Кохання завершується трагiчно: РеAiна стає мимовiльним убивцею свого чоловiка, а сама тоне в рiчцi. Письменник в основу сюжету поклав любовну драму з власного життя. Це були стосунки Iвана Франка з Ольгою Рошкевич.
Про сонце, мороз і вітерУкраїнська народна казка про тваринІшли сонце, мороз і вітер стовповою дорогою усі три і зустрічають чоловіка. «Здрастуй!» — «Здрастуйте!» Поздрастувались і пішли, — ті собі, а той собі.І пройшли вони з гони місця і роздумались тоді: на кого той чоловік казав здрастуйте, чи на всіх, чи, може, одному?Вернулися, нагонять того чоловіка: «Обожди, чогось іспросимось». Той обождав. Підходять вони до нього: «Кому, чоловіче, ти казав здрастуйте, чи одному, чи на усіх?» — «Ні, — каже, — одному я казав». — «Котрому ж ти казав?» — «Оцьому, — каже, — губатому я казав здрастуйте».Обернулись і йдуть собі назад. І сонце каже: «Я його попечу!» А мороз каже: «Я його ізморожу!» А вітер каже: «Ти не спечеш, а ти не зморозиш, бо як ти будеш пекти, а я буду холодний вітер віять; а як ти, морозе, будеш морозить, то я притихну, і він не змерзне».
