Ще сонце не зійшло а вже ліс метушиться соловейко захворів біда кричить сорока а соловей тим часом сидів у гнізді тут прилетів горобець і став розповідати жарти прилетіла ворона і стала жонглювати ягідками калини і соловей засміявся йому стало краще закричав горобець і соловейко зрозумів що друзі це найкращі ліки
почуття викликала в мене поезія "Писанка" І. Калинця Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них - пам'ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство. Коли я читала поезію І. Калинця "Писанка", то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як Виводить мама дивним писачком По білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках Із цибулинним золотим узваром. І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а "ясні сонця", схожі на "дивовижний світ". Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним: ...буяють буйно квіти у росі, олені бродять в березневім соці. Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його "дитинство". Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз. Але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у "Писанці" виходять народжені її талантом "згустки сонця". І раптом я зрозуміла: мати - це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. Мені назавжди закарбується у пам'яті казковий символ: "ясні сонця" - писанки у натруджених маминих долонях.
Наше життя починається з пісні, що лине з люблячих материнстьких вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують нас усе життя. І моменти рідості, печалі, горя, щастя. Серед народних пісень найбльш відомі історичні та обрядові, які на кожному традиційному українському святі є невідємною частиною. У цих піснях поєднувалися радість зі смутком. До нашого часу дійшли і купальські і жнивні пісні. Вони створені бадьорим настроєм , привабливістю, мріями про добробут, любов'ю до природи. Серед народних пісень до болю тривожать душу ліричні пісні, які супроводжують молодих під вінець. З дитинства, мені мама співала колискову пісню, під яку я швиденько засинала. Народна пісня - це дрогоцінне надбання нашого народу. У ній завжди відчувається голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, мудре слово і золотий промінь надії на мир.
соловейко захворів біда
кричить сорока
а соловей тим часом
сидів у гнізді
тут прилетів горобець
і став розповідати жарти
прилетіла ворона і стала жонглювати ягідками калини
і соловей засміявся
йому стало краще закричав горобець
і соловейко зрозумів
що друзі це найкращі ліки