М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Все 59 ! чому твір ірини прокопенко має саме таку назву (5-7пр) автор: ірина прокопенко зажурилася в лісі берізка, гілки схилила, листи згорнула. всі навкруги радіють: квіти цвітуть, пташки співають, кожна билинка, кожен кущик причепурилися, тільки берізка сумна стоїть. хтось коріння моє обгризає, — ілася вона сусіду пневі, — і листя хтось моє об’їдає подивився пень на всі боки, бачить — під деревом їжак прогулюється. гей! — крикнув пень сердито.— це ти у берізки коріння обгризаєш? — фр! — обурився їжак. — що мені — їсти нічого? я й мишей ловлю, і хробаків, я наві навіть зі змією справлюся. навіщо мені коріння обгризати? — хто ж тоді цим займається? — може, цей? — показав їжак на борсука, котрий біля своєї нори нишпорив. — от видумали, — образився борсук.— я під деревами личинок їм, а коріння не займаю. може, то кріт і землерийка? вони завжди у землі длубаються. — е, ні, — запротестували кріт і землерийка, — ми їмо жуків та хробаків, а дерев не займаємо. задумався пеньок: хто ж це берізку губить? адже не тільки коріння у неї обгризають, а й листя об’ї. ні їжак, ні борсук, ні кріт із землерийкою до листя не доберуться. ось птахи — ті скрізь встигають: і на ріллі копаються, і на гілках дерев скачуть. побачив пень шпаків і гукнув їм: — гей, пернаті! чи то не ви берізці шкодите? — що-що? — здивувалися шпаки.— щоб ми, птахи, дереву шкодили? та ніколи! вирішили тоді звірі та птахи під стерегти шкідника. сховалися в кущах і чекають. годину чекають, дві чекають, уже й потомилися чекати, а шкідник не з’являється. стало сонечко за ліс ховатися, захотілося всім спати. їжак хоча й нічний звір, а теж знічев’я розпозіхався. хто де сидів, там і заснув. і от тільки вони поснули, вибрався з-під корча жук травневий хрущ. вусами поворушив, лапами потер і закричав по-своєму, но-жучиному: гей, вилазьте із щілинок. з-під сосонок, з-під ялинок. час настав, сюди скоріше. вдосталь є смачної їжі! і зразу ж з усіх боків задзижчало, загуділо. зум-зум-зум-зум-зум-зум, ми завжди готові, кум! а хрущ ще гучніше зазивав, навколо берізки в’ється. солоденькі тут листочки. налітай, сини і дочки. тьоті, дяді, баби з дідом, пригощайтеся обідом! хмарою налетіли хрущі на берізку, обсіли, обліпили, і листя за ними не видно. затремтіла бідолашна, зарипіла. почув їжак — борсука штовхнув, прокинувся борсук — крота іі землерийку розбудив. — так ось хто берізку губить! — закричали звірі. — держи їх! лови! — зняли галас шпаки. налетіли граки, дрозди, зозулі та як почали хрущів хапати. зум-зум-зум-зум-зум-зум-зум, ой, куди ж тікати, кум? — заметушилися жуки. під дерева ховайтеся! під дерева, — скомандував хрущ. хрущ під дерева, а там на них їжак з борсуком чекають. хрущі у землю, а тут їх кріт і землерийка хапають. всіх до одного половили. розгорнула берізка листочки, розпрямила гілки і вклонилася своїм вірним друзям.

👇
Ответ:
частник
частник
08.05.2023
Авторка дала таку назву тому,що весною все ожива.Навесні попрокидалися всі квіти,тварини,від зимового сну пркинулась і молода берізка.Весною сонечко гріє все живе,берізка стала така гарна-взеленому вбранні і із сережками.Потрібно радіть,а як тут не журитьсь,коли не дають тобі рости і красуватися,а їдять коріння і об"їдають молоде листя.Але з до друзів вона знову розгорнула своє листя і випрямилася.
4,4(7 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Yana230600
Yana230600
08.05.2023

Осінь – яскрава та чудова пора. Стільки фарб, скільки в цей період дарує природа не малює ні одна пора року. Багато художників беруть до рук пензля та намагаються передати неймовірні поєднання кольорів. Повітря становиться свіжим та все частіше похмуре небо плаче дощем. Після пекельного літа так хочеться вологості і мати природа з подякою віддає цю можливість.

Восени наступає час навчання, вулиці заповнюються учнями та студентами, прагнення до знань вітає в повітрі та вже самому хочеться взяти до рук підручник і знайти відповіді на питання, що обов’язково виникають у кожної людини. Дерева готуються до зимового сну і поступово змінюють колір свого листя. Весь пейзаж сяє золотом з відблиском червоного полум’я. Згодом відтінки змінюються та стають жовтогарячими.

Земля більш не бажає вбирати вологу та навіть маленький дощ утворює багнюку. На вулицях все більше дітей в гумових чоботах вимірюють глибину калюжі. Це дуже важливий процес, що і мене в дитинстві заволікав, тому гати цю картину дуже весело.

Осінні дні становляться коротшими, а ночі довшими. Вулиці наповнюються штучним світлом, а проводити вільний час з друзями виходить все менше. Стрімкий вітер зриває з дерев листя та несе його. Птахи відлітають в теплі краї. Буває можна гати велику кількість пташиних міграцій, що загороджують денне світло. Все менш з’являється бажання проводити час на вулиці, вечори становляться все холоднішими, вітер продуває наскрізь та часто ллє дощ.

Після літньої пори треба природу підготувати до тривалого зимового сну, саме осінь і є тим перехідним періодом підготовки. Ранню осінь ледве можна відчути, а пізня навпаки більш походить на зиму. В цей період протікає багато перевтілень та підготовки до зими. Тварини готують собі схованки та запаси, щоб пережити нелегкий період року. Кожна істота прискорює свій ритм життя.

Люди теж завжди поспішають, когось підганяє погода, а хтось не може наздогнати втрачений ритм життя після літньої відпустки. Для кожного своя осінь. Ця пора дивно та гармонійно переплітає неймовірну красу та яскравість пейзажу і легкий сум прощання з зеленню та теплом. Різноманітність погоди в осінній період випробовує людей та підготовлює до довгої зими.

4,5(45 оценок)
Ответ:
vlad87456
vlad87456
08.05.2023

Кохання є основою життя будь-якої людини. Це почуття, яке дарує сили на подолання перешкод, надію на щасливе майбутнє, віру в себе. Саме таке кохання відчували один до одного герої повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Та, як то кажуть у народі, «хто не має кохання, той не знає і горя»,

З самого початку своєї трагічної оповіді письменник примушує нас захоплюватися Остапом і Соломією, співчувати їм і переживати за них. Ці молоді люди щиро кохали один одного, але щастя не мали, бо спочатку їх розлучив бездушний лях, а потім господар і зовсім став погрожувати Остапові позбавленням життя.

У центрі повісті до останніх її сторінок залишалися ці герої: молодий та сміливий парубок Остап і заміжня жінка Соломія. Доведений до відчаю Остап врешті-решт вирішив втекти з рідного села і відправитися на пошуки кращої долі. Соломія була дуже засмучена звісткою про намір її коханого парубка втекти з села і відправитися аж за Дунай. «Тікаєш, покидаєш мене. І отсе я лишуся сама з тим осоружним чоловіком». Та безмежна любов Соломії до Остапа все ж перемогла її почуття: вона вже погодилася на все і прийняла рішення, наче відірвала від свого серця шматок: «Тікай, Остапе, тікай, серце». А згодом вона й сама вирішила втекти разом з коханим.

І як же треба було кохати, щоб покинути, хоча і не дуже радісний, але все ж таки рідний дім, щоб залишити відносно спокійне життя і відправитися за дорогим і єдиним Остапом. Яку ж треба було мати вірність, щоб піти назустріч невідомості, неймовірним труднощам і небезпекам, щоб піти світ за очі, аби тільки бути поряд зі своїм коханим.

На які тільки вчинки, вигадки і хитрощі здатна жінка, яка віддано і щиро кохає. Ось і Соломія обстригає свої коси, перевдягається у чоловічу одежу, а свій жіночий одяг, який зняла з себе, викидає у ставок коло села. Відчайдушної сили цій дівчині надає кохання, і Соломія стає справжньою героїнею. Під час небезпечної подорожі вона не розгублюється у найскладніших ситуаціях, вона скрізь рішуча, вміла і спритна. Вона знаходить у собі сили не перелякатися і не розгубитися, вона перев’язує Остапа, коли того ранять, саме вона шукає його в плавнях і врешті-решт врятовує.

Але найбільш героїчна вдача Соломії проявилася після арешту її коханого Остапа. Вона віддала все, що у неї залишалося, але це не до його врятувати. Та Соломія не западає духом, гарячково шукає вихід з ситуації і, здається, знаходить. Але її надзвичайно сміливому плану не судилося збутися. Рятуючи свого коханого від неволі, ця непересічна жінка загинула у бурхливих водах Дунаю.

Протягом усієї повісті ми захоплюємося Соломією, її нежіночою відвагою, мужністю та вірністю, самовідданістю та здатністю на самопожертву. І хоча почуття Остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж зрозуміло, що він щиро кохав Соломію. А зостарівшись, в гудінні вітру він усе чув Соломіїн поклик: «Остапе!».

4,7(49 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ