27 серпня 1856 Іван Якович Франко народився в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (Львівщина) в родині коваля. 1862–1864Навчання в початковій школі села Ясениця-Сільна. 1864-1867Навчання в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі. 1871Франко написав свій перший вірш про смерть батька. 1874Вірш «Народна пісня» опублікували у львівському журналі «Друг». 1867- 1875Навчання в Дрогобицькій гімназії. 1875Cтудент філософського факультету Львівського університету, учасник редколегії журналу «Друг» Червень 1877Івана Франка заарештовано (на 9 місяців) 1878Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі». 1880Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув’язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…». 1881Франко став співвидавцем часопису «Світ». Повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється». 1882Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут». 1883–1885Працював у газеті «Діло». 1886Одружився з Ольгою Хоружинською 1887–1897Був співробітником польської газети «Kurjer Lwowski».Збірка «З вершин і низин». 1889Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника. 1890За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму, 1891Франко завершує навчання в Чернівецькому університеті. 1893Соціально-психологічна драма «Украдене щастя». 1890–1895Разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ».Віршована історична драма «Сон князя Святослава». 1896, 1897Збірка «Зів’яле листя».Збірка «Мій Ізмарагд». 1899Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію. 1900Збірка «Із днів журби» 1904Полишив активну участь у політичному житті. 1905, 1906Поема «Мойсей». Програмова збірка «Semper tiro» 26 листопада 1915 року .українська громадськість Відня висунула кандидатуру Івана Франка на здобуття Нобелівської премії (отримати завадила смерть) 28 травня 1916Іван Франко помер, він похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Багато сторіч і навіть тисячоліть тому давні мудреці казали, що мистецтво — це дзеркало природи. Звісно, з часом ставлення до того, що і під яким кутом, так би мовити, має в цьому дзеркалі відбиватися, змінювалися. Але у будь-якому разі зрозуміло, що мистецтво так чи інакше має бути пов'язане з життям, бо інакше воно не буде потрібне людям. Тільки впізнаючи себе і свої власні почуття у творах літератури, читач відчуває зацікавлення, його хвилює той чи інший сюжет, спонукає до роздумів, очищує і збагачує духовно. Тим більше ця закономірність стосується драматургії, оскільки вона є чи не найбільш реалістичним родом літератури. Український народ, такий талановитий у піснях та народній творчості, завжди мав поетичну душу, душу митця... Але часто він не впізнавав себе у творах літератури, бо вони були присвячені зовсім іншим, далеким від народного життя подіям. Але зі створенням прекрасної драми «Наталка Полтавка» цю «несправедливість» нарешті було подолано і виправлено назавжди!
Чому п'єса так припала до душі глядачеві? Бо вона відображувала реальне народне життя, із яким кожен глядач стикався кожного дня. Навіть більше: кожен жив цим, тож, побачивши на сцені власні болі та переживання, зрозумів і полюбив це твір.
«Наталка Полтавка», як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. Наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. Наталка щиро кохає Петра, вона віддано чекає на нього кілька років. Проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. Прекрасно описує автор і душевні переживання Наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. Але найбільше захоплення викликає сила духу Наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.
Наталка перемагає обставини! Точніше, навіть не стільки сама Наталка, скільки щире почуття її та Петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. Цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі «освічених верств», які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. Вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. Котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.
Дуже багато у творі фольклорного, глибоко народного. Безліч прислів'їв та приказок, фразеологізмів та влучних висловів, створених народним розумом. Краса численних пісенних партій і досі зачаровує глядачів. Деякі з цих пісень співають і зараз. Фольклорну основу великою мірою мають і образи головних персонажів: Наталки, її матері, Петра, Миколи та інших. Проте я відзначив, що і через зовнішню типовість, узагальненість образів жодна з цих постатей не втрачає індивідуальних рис, не стає тільки типом, але лишається індивідуальним, яскравим художнім образом. Настільки яскравим, що читач часом забуває, що це вигадка автора, вірячи, що перед ним живі люди та їхнє життя. Кажуть, що сюжет «Наталки Полтавки» взято з реального життя...
Отже, український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. Але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. Проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. Бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. Завдяки беззаперечному талантові І. Котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями...
Снігова Королева була зла та викрала Кая.А дівчинка Герда була подрудою Кая та Герда шукала Кая.