Я - творча та романтична людина, що з усіх куточків навколишнього середовища шукає неперевершену красу, тож природа, кажучи щиро, - пряме джерело мого натхнення. Я всією душею люблю гати за змінами живого світу та щоразу закохуватись у неповторну нинішню мить. Отже, незвичайність кожного сезону також звертає на себе мою увагу та залишає на моєму палкому серці сяйливі сліди.
Наймальовничішою порою року мені здається осінь, вбрана у гарячі кольори. Мене зачаровують її незрівнянні пісні, що створюються останніми голосами пташок, грайливим шурхотом сонного листячка, дзвінким завиванням непосидючого вітру, гуркотливим танцем меланхолійного дощу... Погляд розпливається у безмежному океані червоних, багряних, помаранчевих, жовтих хвиль, що здіймаються купою листя, потемнілої кори самотніх дерев і мокрого асфальту, ніби оздобленого колами калюж. Йдучи дорогою додому, тебе наче підхоплює подих природи й відносить у зовсім інший, чудовий світ, привабливий своєю насиченістю та приємним забуттям. Саме за це я і люблю осінь, саме це її відрізняє від інших періодів у моїх очах.
Народився 18 серпня 1956 р. в м. Караганді (Казахстан), куди були вислані його батьки на «вічне поселення». Наприкінці 50-х рр. батьки змогли повернутися в рідне с. Прокурава (Косівський район, Івано-Франківська область), де й минуло його дитинство. Навчався у Коломийській середній школі. У 1978 р. закінчив українське відділення філологічного факультету Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Писати Герасим’юк почав ще в шкільні роки. Його поетичний дебют відбувся 1952 року, коли вийшла його перша збірка віршів «Смереки». Його вірші потрапили на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів.
