Недавно нам задали написать сочинение на такую-то тему (напиши о том, что задавали на урок). Для того, чтобы его написать я много думал или думала, что же лучше выбрать для этого сочинения. Я вспоминал разные истории, которые со мной случались, об которых мне рассказали родные, близкие, друзья, и те, что я узнал о них из книг, журналов, интернета. Сначала я хотел спросить маму, что лучше написать, но подумал, что лучше будет, если я ей прочитаю уже готовое сочинение, которое я сам напишу. И так, хорошенько подумав, я взялся за работу. Я писал почти всё, что приходило мне в голову, потом много исправлял, но в конце-концов я написал отличное сочинение. Когда я прочитал его маме, она сказала, что я молодец.
Ну, как то так) если что не так, извините)
У творі В. Близнеця "Звук павутинки" Льоньку супроводжують його друзі, образи яких є символічними. Вимріяна постать Ніни відображає людську надію, а більш реальний герой - Адам - є символом життя і неминучої смерті.
Адам має справжню жагу до життя і не втрачає її до останньої миті свого життя. Він, знаючи що ось-ось помре від малокрів"я, все ще здатен сприймати природу і маленького мрійливого хлопчика, з його неосяжною фантазією.
Ніна є героїнею більш фантастичною, вона хоч і сприймається як звичайна людина, та для Льоні залишається загадкою: чи була вона на справді, чи він її вигадав. Вона справже втілення людської надії, теж загадкової і оповитої сплетінням реальності з фантастичним.
Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.
Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ - це водночас викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи - звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше - у саму душу.
Отже, найкращі фарби - це почуття людини, а природа - це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.
