5.2. Тема: Зображення життя українського народу в часи панування на Україні Польщі і Московщини на прикладі родини Максима Гримача.5.3. Ідея: Возвеличення щирого почуття кохання (Катрі до Семена); засудження соціальної нерівності, яка йому є перешкодою.5.4. Основна думка: «— Катрю! Катрю! Дитино моя хороша! Загубив я твій вік молоденький».5.5. Жанр: Оповідання з елементами романтизму.5.6. Проблематика:• батьки і діти;• соціальна нерівність — перешкода до повноцінного життя і врешті-решт — самогубство;• у чому щастя людини.)))
Як тiльки весна десь у житечку-пшеницi розминеться iз лiтом, у нас достигають суницi, достигають уночi, при зорях, i тому стають схожими на росу, що випала з зiрок.
Це теж, прихиляючи небо до землi, говорить моя мати, i тому я люблю ту пору, коли суничники засвiчують своє цвiтiння. Цвiтуть вони так, наче самi дивуються, як спромоглися на такий беззахисно-чистий цвiт. А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки зволоженi туманом ягоди. I хоч невелика ця ягода, а весь лiс i всяк, хто ходить у ньому, пахне суницею. Я тепер лягаю i встаю, накупаний цими пахощами, —
лiто,
лiтечко!..
Я люблю, як ти розкриваєш свої вiї, прижурений житнiй цвiт, я люблю, як ти довiрливо дивишся на мене очима волошки i озиваєшся косою у лузi, перепiлкою в полi.
А як хочеться спати в тобi, у твоєму солодкому туманi, у твоїх зорях!..
Та вже знайома рука лягає на плече i знайомий голос нахиляється до твого сну:
— Вставай, Михайлику, вставай.
— Ма-мо, iще одну крапелиночку...
— Струси цю крапелиночку.
— Ой...
— Гляди, ще боки вiдiспиш. Тодi що будем робити? Рядно i тепло спадають iз тебе, ти увесь збираєшся у грудочку, неначе волоський горiх, вростаєш у тапчан. Та хiба це пособить?
— Вставай, вставай, дитино, — виважує мати зi сну. — Вже вiкна посивiли, вже прокидається сонце.
Сонце?.. А ти ще бачиш мiсяць, як його з лiсу виносять на рогах корови, що теж пропахли суницею.
На тебе, на твої пошматованi видiння знову падають слова, немов роса; ти встаєш, сурмонячись, позiхаючи, прикладаєш кулаки до очей, а у вухо, де ще причаївся сон, крiзь туман добирається сумовите кування. Вже не перший ранок печалиться зозуля, що от-от на сивому колосi жита загубить свiй голос, —
лiто,
лiтечко!
Воно тихо з полiв зайшло в село, постояло бiля кожного тину, городу та й взялося до свого дiлечка, щоб усе росло, родило. I все аж навшпиньки спинається, так хоче рости, так хоче родити!
Як зелено, як свiжо, як росяно за двома вiконцями нашої бiдарської хатини, яка займає рiвно пiвзасторонка старої перепалої клунi, що вночi спить, а вдень дрiмає...
Пiсля повернення тата був у нашiй родинi дуже невеселий день — розподiл дiдизни. Мов чужi, сидiли на ясенових лавах брати й братова, висвiчували одне одного пiдозрiливим оком. Правда, бiйки-сварки не було, але та сердечна злагода, що жила колись у дiдовiй оселi, далеко вiдiйшла вiд спадкоємцiв. Найбiльше показувала характер братова, хоча й мала на своєму господарствi п'ять десятин, i воли, i корову. Але й дiтей було у неї теж немало — аж четверо, i старшiй дочцi вже треба було готувати вiно.
Дiдова хата дiсталася дядьковi Iвану й дядинi Явдосi. Вони без вiдволоки того ж дня почали зривати з неї блакитнi вiд часу i неба снiпки, а саму хату — пилами розрiзали навпiл. Боляче й лячно було дивитися, як з-пiд залiзних зубiв, наче кров, бризнула стара тирса, як iз живої теплої оселi ставало руйновище — купа скалiченого дерева, як оте вiкно, бiля якого вiдпочивав дiдусь, вирвали з стiни й, наче покiйника, поклали на воза
Стихотворение «Детство»: анализВ своем стихотворении автор возвращается в во времена своего беззаботного детства. Он делиться с читателем теми сокровенными моментами, которые переживал во время общения с природой. Детство ассоциируется у Бунина с жарким летним утром, с солнечными зайчиками, весело прыгающими в бору, со смолистым ароматом сосен, с нежностью теплого песка.Маленькому мальчику кажется, что стволы деревьев гигантские, а он – всего лишь маленькая частица этого мира. Главный герой произведения ощущает свой юный возраст, он понимает, что вся его жизнь впереди – такие мысли приносят радость и наслаждение от каждой минуты.Автор не вспоминает негативные моменты своего детства, этот период связан с позитивными эмоциями, которые несет в себе прикосновение к величию природы. Воспоминания о детстве навсегда остались в памяти Ивана Бунина.Чему учит нас произведение «Детство»Детство – это скоротечная пора, вернутся в которую, можно только лишь совершив путешествие в своей памяти. Автор учит нас ценить каждый момент своего детства, учиться видеть красоту даже в самых обыкновенных вещах.Со временем дети вырастают, у них появляются разные взрослые заботы. Однако моменты, которые переживает каждый человек в своем детстве, должны оставаться в душе всю жизнь.
