Шептало – кінь, головний герой оповідання «Білий кінь Шептало». Він - інший, він відрізняється від тих коней, що стоять поруч із ним у стійлі. Але до чого призводить життя у стаді?
На мою думку, Шептало – це образ, через який автор показує незвича - йних, не таких, як інші, людей. Білому коню не подобається стояти поруч із іншими, він хоче до лісу, де живуть його родичи. Це правильно, бо люди, якімають інакше мислення, або зовнішність, повинні находити тих, хто приймеїх, зрозуміє та відчує їхню натуру, буде поважати такими, якими вони є. Шеп - тало також цього прагнув. Нарешті, коли він звільнився від злих погонщиків стада і втік до лісу, кінь мав би відчути себе счастливим. Цього, на жаль, не сталося. Шептало звик, що його покриває слой сірого бруду, що всі відносятсядо нього, як до звичайного раба. Він втратив свою особистість. Ліс не манив його, а лякав. Річка – його давня мрія, повернула його шкірі білий колір та срібний блиск. А кінь знову викачався в багнюці. Замість того, щоб відправитися шукати своїх родисів та однодумців, вийти зі своєї зони комфорту, Шептало повернувся до стада. Воно його змінило, і він вже не був білим чарівним створінням, наділенним розумом. Він був просто конем, який злякався і забув справжнього себе…
Головне у цьому житті – зберігати себе, свою натуру, бути справж-нім та не піддаватися натовпу, не піддаватися критиці і образам. Кожен колись був «білим конем», але не кожному вдалося це зберегти.
Він не розуміє, чому потрібно робити те, чого не хочеш. Наприклад, малювати глек тоді, коли йому цього не хочеться і коли це йому не потрібно (вчителька, яка викладає малювання, не знає як поводити себе: відстоювати професійну принциповість чи поступитись перед незвичайним учнем). І лише в тих випадках, коли його бажання співпадають з тим, що потрібно робити, здійснюються якісь з'єднання г з оточенням.
Благородний Олесь не сприймає сувори закон буття "або ти, або тебе" і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним по-водяться несправедливо і огидно. Енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов. Але одразу вибачив і був дуже радий - теж незвична для нас реакція - коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога.