Так уже склалося, що всі часи людям доводилося рахуватися з громадською думкою. Кожна епоха диктувала свої правила, свої норми поведінки, і суспільство виробляло свої критерії «нормальності». Ще давньогрецький філософ Аристотель у своїх працях висловлював думку, що людина за своєю природою є суспільна тварина, і був абсолютно правий.
Думки оточуючих людей щодо нас - часто річ вельми сумнівної корисності. Зрозуміло, будь-яка розсудлива людина повинна прислухатися до порад авторитетів або просто навчених життям людей, але чи багато в повсякденному житті ми чуємо таких порад? Тим не менш, багато людей деколи щиро вірять в те, що знають, як вчинити правильно, незважаючи на те, що самі перебувають в ситуації, далекій від власних понять «правильності».
Не варто також забувати, що будь-яка думка - річ суто суб'єктивна. Тому якщо викладач на лекції сказав вам, що чоловік не повинен носити довге волосся, начальник на роботі сказав, що його машина краще вашої, а приятель сказав, що та блондинка симпатичніше тієї брюнетки, - не варто сприймати ці слова всерйоз. Можна лише зробити деякі висновки про почуте. А заодно і про людину, яка це повідомив.
На мій погляд, до думки оточуючих потрібно прислухатися лише тоді, коли воно аргументовано. На жаль, в нашому теперішньому світі вам можуть кинути зневажливе «фе!» Тільки через предпочитаемой музики або застарілої моделі телефону, що часом може відбити охоту прислухатися до думки інших людей в принципі. Хоча можна виділити і позитивний момент такої ситуації - формування здатності до власного критичного мислення.
Тому вердикт такий - далеко не кожне стороннє думка заслуговує на увагу. Ось особисто я, наприклад, звертаю увагу на будь-які думки та поради лише в тому випадку, якщо вони виходять від знаючих людей і підкріплені аргументами. Адже варто визнати, що зараз так багато непотрібної інформації навколо (а це телебачення, інтернет, література), яка не заслуговує нашої уваги. Думка оточуючих - то ж велика кількість інформації, тільки спрямована ця інформація не на суспільні маси, а конкретно на вас. Тому в першу чергу думайте самі, а вже потім слухайте, і не забувайте думати про те, що слухаєте.
самого початку автор визначає головного героя свого твору, яким він не тільки розпочав нову українську літературу, а й голосно заявив, що є такий народ — українці. Народ, який має власну історію і звичаї, народ без своєї країни, як і переможені греками троянці, народ, який вміє не тільки жартувати та святкувати, але й зможе захистити свою честь. В «Енеїді» письменник не тільки критикував сучасність, але й уславлював колишніх волелюбних лицарів українських степів — козаків, усі риси яких були втілені в образі Енея — ватажка троянсько-козацького війська.Моє ставлення до Енея, як, мабуть, і ставлення автора, не однакове. Його дії та вчинки не завжди відповідають морально-етичному кодексу козаків. І хоча, як мені здалося, письменник у будь-якій ситуації симпатизує героєві, я не завжди поділяю його точку зору. Звичайно, викликає симпатію життєрадісність та завзятість Енея, але ж постійне пияцтво, бенкетування й те, що герой ніколи не думає про завтрашній день, викликає осуд.Однак, Еней у Котляревського не всюди однаковий: спочатку це шибайголова і веселун, що любить випити та попоїсти, але далі все більше звучать серйозні ноти. Тут, напевно, дається взнаки те, що твір писався багато років і письменник дещо переглянув свою позицію.Отже, спочатку Еней, хоча й «хлопець хоч куди козак», але поводиться зовсім не по-козацьки: п’є, бенкетує, дає хабарі, звабляє жінок. Письменник нічим не прикрашає цей образ: він «ласкавий, гарний, і проворний, і гострий, як на бритві сталь», але може упитися так, що не встоїть на ногах («Енея ледве повели»), у Дідони «мутив, як на селі москаль!». Мені здається, що це не дуже приваблива характеристика, тим більше для козацького ватажка:Енея заболіли ноги,Не чув ні рук, ні голови;Напали з хмелю перелоги,Опухли очі, як в сови.Але неодноразово письменник нагадує читачеві про велике майбутнє Енея:Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство:Не малий буде він панок.І крок за кроком герой іде до своєї мети, поступово змінюючись та перетворюючись на справжнього козака. Про це свідчить вже те, що, прибувши до Латинії, він примушує підлеглих вчити латинську мову. Тут вже слід замислитися, що не такий простий цей Еней і не одне пияцтво в нього на думці, раз знає, що, потрапивши до чужого народу, треба вивчити його звичаї та мову.
Подробнее: ВЛАСНІ РОЗДУМИ ПРО ВЧИНКИ І ХАРАКТЕР ЕНЕЯ ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ «ЕНЕЇДИ» І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО - 9 клас <!--if(Українська мова та література)-->- Українська мова та література<!--endif--> - Сочинения | ЕГЭ http://allcompositions.at.ua/publ/22-1-0-1614#ixzz403grprCg
Думки оточуючих людей щодо нас - часто річ вельми сумнівної корисності. Зрозуміло, будь-яка розсудлива людина повинна прислухатися до порад авторитетів або просто навчених життям людей, але чи багато в повсякденному житті ми чуємо таких порад? Тим не менш, багато людей деколи щиро вірять в те, що знають, як вчинити правильно, незважаючи на те, що самі перебувають в ситуації, далекій від власних понять «правильності».
Не варто також забувати, що будь-яка думка - річ суто суб'єктивна. Тому якщо викладач на лекції сказав вам, що чоловік не повинен носити довге волосся, начальник на роботі сказав, що його машина краще вашої, а приятель сказав, що та блондинка симпатичніше тієї брюнетки, - не варто сприймати ці слова всерйоз. Можна лише зробити деякі висновки про почуте. А заодно і про людину, яка це повідомив.
На мій погляд, до думки оточуючих потрібно прислухатися лише тоді, коли воно аргументовано. На жаль, в нашому теперішньому світі вам можуть кинути зневажливе «фе!» Тільки через предпочитаемой музики або застарілої моделі телефону, що часом може відбити охоту прислухатися до думки інших людей в принципі. Хоча можна виділити і позитивний момент такої ситуації - формування здатності до власного критичного мислення.
Тому вердикт такий - далеко не кожне стороннє думка заслуговує на увагу. Ось особисто я, наприклад, звертаю увагу на будь-які думки та поради лише в тому випадку, якщо вони виходять від знаючих людей і підкріплені аргументами. Адже варто визнати, що зараз так багато непотрібної інформації навколо (а це телебачення, інтернет, література), яка не заслуговує нашої уваги. Думка оточуючих - то ж велика кількість інформації, тільки спрямована ця інформація не на суспільні маси, а конкретно на вас. Тому в першу чергу думайте самі, а вже потім слухайте, і не забувайте думати про те, що слухаєте.