Лукаш цінував прекрастне. Він сам був митцем. Закохавщись у прекрастну мавку він дуже цінував її красу, її душу. Але він людина, йому потрібно працювати в полі, заводити дітей. Мати також тіснула не нього, на те що його кохана була не такою как інші. Не вміла готувати, не могла працювати в полі. Лукаф разривавя між митцем і простим людським життям і вибрав буденність, за що й поплатився.
Жанр: інтимна лірика. Ідея: оспівування високого почуття кохання. Тема: зображення гармонійного поєднання картин розкішної природи з почуттєвою тональльністю - станом душі ліричного героя.
Художні засоби:
Епітети: ніч місячна, гай чарівний, тиху розмову; Метафори: ясно, хоч голки збирай; хвилею срібною; пригорну тебе щиро до серденька; Порівняння: гай чарівний, ніби променем всипаний; гріє,як жар; Алегорія: вийди кохання, працею зморена; перлами ясними он під тополями грає кра роса; злоба підслухала; нічка приспала всіх; Гіпербола: сядем укупі ми тут під калиною і над панами я пан!
Маруся Чурай - дівчина з легенди чи історична постать? Марусі Чурай - напівлегендарна співачка і поетеса, що жила за часів Хмельниччини. Чи реальна це особа? Цілком ймовірно, що Маруся Чурай є історичною особою, бо про дівчину, що мала поетичний дар і дуже гарно співала, в Україні ходило дуже багато переказів і легенд. За переказами, Маруся народилася у 1620х роках на Полтавщині, де і прожила життя, складаючи і виконуючи пісні. Ці пісні народ дуже любив, а деякі з них дійшли і до наших днів, наприклад, «Засвіт встали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю», «Віють вітри», «Котилися вози з гори», та інші. Всього Марусі Чурай приписується біля двадцатьох пісень. За легендами, відома у народі пісня «Ой не ходи, Грицю» була написана Марусею від впливом власного життєвого досвіду. Маруся покохала Гриця, сина хорунжого Полтавського полку, і таємно заручилася з ним. У 1648 році парубок вирушив у похід, і дівчина чекала 4 роки на нього. Гриць повернувся до Полтави - покохав іншу дівчину. Зраджена Маруся вирішила отруїтися зіллям, що таємно взяла у місцевої відьми, але це зілля ненароком випив Гриць. У 1652 році полтавський суд засудив Марусю Чурай за вбивство до страти, але універсалом Богдана Хмельницького її було звільнено з-під варти. Чи дійсно так було, достовірно довести тепер не можна, бо всі документи судових справ згоріли у 1658 році під час великої пожежі в Полтаві.
