ігор. головний персонаж твору — ігор. це руський князь, який любить свою батьківщину й без вагань готовий віддати за неї життя. ігор святославич — чесний і відкритий, гордий і відважний. це лицар, який зневажає смерть, а полон для нього — найбільша ганьба: «лучче ж бо потятим бути, — говорить він, — аніж полоненим…» вислів цей став крилатим. надзвичайну мужність і рішучість ігоря засвідчує не лише його поведінка в бою, а й нехтування лиховісними віщуваннями природи. хто інший у ті часи зважився б вирушити в похід після страшного знаку — затемнення сонця? а ігор вирушає! хоробрість ігоря не раз відзначають також всеволод і святослав, називаючи його сміливим соколом. усі ці властивості викликають симпатію до князя. разом із тим ми засуджуємо ігоря за необачність, недалекоглядність і славолюбство. він надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. його поспішність призвела до трагедії: дружина повністю розгромлена, тисячі жінок стали вдовами, тисячі дітей — сиротами, князі пересіли «із сідла золотого та в сідло невольниче», а головне — відкрилися навстіж ворота для нових спустошливих нападів половецьких орд. святослав. відповідно до ідейного змісту твору, автор називає святослава великим, грізним київським князем. як видатного полководця, його вихваляють «німці і венеціанці, греки іморава». святослав зображений піклувальником про долю рідної землі: спустошення русі через князівські міжусобиці та напади кочівників відгукуються в серці болем. та й хіба можна бути байдужим, коли узбережжя рік «засіяні кістками руських синів»? святослав — видатний державний діяч, справжній патріот і шляхетна людина. картаючи ігоря й всеволода за свавілля, що призвело до нового лиха, він звертається із закликом до інших князів помститися «за землю руськую, за рани ігореві, сміливого святославича». цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити київську державу, зробити її могутньою і незборимою. автор «слова…» оспівує мудрість і хоробрість святослава, адже великий князь київський не лише об’єднав руські землі, а й успішно переміг половців.
детальніше - на -
ми живемо у ххі столітті, столітті високих новітніх технологій та наукового прогресу. багато підлітків мого віку вже чітко знають, чого прагнуть від життя, мають певну мету. особисто для мене це питання також вирішене. для мене зараз головне – отримати гарну освіту, не абияку, а таку, про яку я мрію і завдяки якій зможу отримати гарну перспективну спеціальність..
на сьогодні людина, завдяки своєму безсмертному таланту та блискучому розуму, створила багато пам’яток мистецтва, нових винаходів, які значно полегшують наше життя. безліч геніїв залишили назавжди свій слід у світовій історії. чому ж і досі людина, маючи вибір між освітою та неуцтвом, часто вибирає останнє? ! чому людина не розуміє, якою важливою є освіта, як багато вона може дати у житті
чи зміг би олександр македонський, не маючи елементарних базових знань з ії, підкорити всю персію? чи зміг би леонардо да вінчі, не навчаючись в університеті падуї та не займаючись додатково з майстрами-художниками, створити стільки дійсно геніальних винаходів та намалювати безліч картин, що й досі чарують погляд та душу своєю довершеністю. скільки років пройшло, а людство й досі не може розгадати загадку посмішки мони лізи! скажіть, чи міг би омар хайям відкрити власну обсерваторію та увагу заможних та родовитих аристократів, не змусивши себе навчатись, вивчаючи складну і малодоступну на той час науку, а саме астрологію. недарма починаючи з античності і закінчуючи нашою епохою важливі державні посади займали виключно освічені люди.
Ніжний ранковий промінь пробудив хлоп'ят , і вони помчали на кухню , де їх чекала бабуся . Поснідавши друзі вирішили піти до річки . Дідусь їм розповідав , що біля річки захований скарб , який ніхто не відшукав . За легендою - цей скарб заховали козаки від султана . І Петрику було дуже цікаво - який цей скарб ?
Взявши мотики хлопці вирушили в подорож . Легкий ранковий туман обіймав річку , яка спала під ранішнім сонцем . Свіжий вітерець розвівав ранкову прохолоду . Хлопці стомились і сіли відпочити .Раптом Андрійко побачив на березі річки камінь . Підійшовши блище вони побачили на ньому надпис . Хлопці зраділи такою знахідкою і намагались підняти камінь . Але він був надто важкий .
Шукачі скарбів спробували відкопати загадковий камінь , який причаїв невідому таємницю . У селі ніхто не знав звідки цей камінь , і хто його туди поклав ...
Відкопавши камінь , хлопці побачили скриньку . Вона була міцно скована трьома замками . Андрій взяв неї і поніс до дідуся .
Відкривши скриньку , всі побачили дивовижні прикраси з золота .Хлопці не могли натішитись своєю знахідкою , і вирішили віддати свій скарб в історичний музей .
Приїхавши до школи , Андрій і Петро розповідали усім друзям про свої неймовірні пригоди у селі і про давній скарб козаків , давно забутий на березі річки .