Ми живемо в суспільстві, де кожного для трапляється чи то якась несподіванка, неприємна чи радісна подія. Сила кожного народу - в єдності. Була б це війна, щастя, успіх, народ повинен бути разом.
Гарним прикладом єдності є громада тухольців. Громада Захара Беркута - звичайні люди, які одержали перемогу. Захар Беркут говорив : "Доки ви будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас". Дійсно, ці слова є філосфськими. І ми повинні брати приклад з такого народу!
або
У повісті «Захар Беркут» Франко наголошує на необхідності загальнонародного єднання, вважаючи, що лише тоді можна досягти найвеличнішої мети.Сила народу в його єдності. Лише тоді, коли ми разом — ми є великою, майже непереможною силою. З історії ми бачимо, що, лише об’єднавшись в одне ціле, можна здолати будь-якого ворога, навіть найсильнішого. Саме так вважає герой повісті Захар Беркут, палко говорячи тухольцям свої останні слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас». І це дійсно так, адже вони захищають свій «дім» від нападників, а значить, їх сила збільшується в декілька разів. У скрутну хвилину вся громада об’єдналась заради єдиної і величної мети, люди не зважали на загрозу своєму життю, не звертали уваги, що їх, може, чекає попереду смерть: «Товариші, сміло до останнього бою!».Мужні тухольці перемогли в цій битві з чисельними татарськими військами. Звичайно, що події, зображені у творі, це лише невеличка частинка героїчних сторінок української історії, але на її прикладі ми бачимо, як важливо бути всім разом.Наприкінці повісті Іван Якович Франко звертається до майбутніх поколінь із проханням не втратити здобутків наших пращурів, а навпаки, продовжувати справу відродження Батьківщини: «Давнє громадянство давно забуте… Чи не нашім дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби? »
Объяснение:
Моя сім’я – найкращий скарб.
Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх
батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Я пишаюся і горджуся своїми батьками, своєю бабусею та дідусем.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і
справедливість, порядність, любов і ласку до мене,до
моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, до всіх, хто мене оточує.
Від своєї неньки я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які проявляє вона щодня.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій,
взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я стою твердо на ногах і впевнена у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і
сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо
своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками,
своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні
переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за
нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і
щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші
батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя
сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками
і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це
є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я
буду берегти, як свою зіницю ока.