5. Русалка - персонаж східнослов'янської міфології. Один з найбільш варіативних образів народної містики
6. Палили вогнища і стрибати через них, водили хороводи, плели вінки, шукали "цвіт папороті"
7. Це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль
8. музично-поетичні твори, що оспівують початок, хід та завершення жнив.
9. Останній день жнив перетворювався на свято завершення польових робіт, воно супроводжувалося цікавими дійствами й піснями
10. З літнього циклу мені сподобалася пісня «Заплету віночок». У ній співається про купальський український віночок, про сподівання дівчат про гарну долю, від нього віє надією, щасливою мрією.
Объяснение:
Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.
-Дід
Ми, — казав, — з тобою, Павлушо, хлопці неабиякі. Справді, без брехні, ми таки хлопці з фантазією. — Ява Рень
Ага. Класнючо... Але це ж убивати треба. Хто ж нам дозволить убивати поголів'я? — Павлуша Завгородній
Я — боюсь? От я зараз дам тобі у вухо, і ти побачиш, як я боюсь. Ану забери свої слова назад! — Ява Рень