літературний паспорт вірша в. симоненка " лебеді материнства" .літературний рід: лірика
жанр: ліричний вірш (колискова)
вид лірики: громадянська
провідний мотив: любов до матері й батьківщини.
віршовий розмір: хорей
тип римування: суміжне
форма оповіді: монолог
тема «лебеді материнства»: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.
ідея : уславлення материнської любові, яка буде її дитину протягом життя; мати, як і батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини
українське весілля - барвисте і пишне родинне свято, що радістю та веселощами є найвідповідальнішу подію в житті молодят – шлюб. і звісно, яке ж весілля без пісні: радісної чи сумної, та все ж весільної? !
весільні пісні – це пісні, які хід весільного обряду на усіх його етапах, пояснюючи зміст і значення кожного з них. значна кількість весільно – обрядових пісень генетично являють собою своєрідні замовляння, якими учасники весільної драми висловлювали молодому подружжю різні доброзичливі побажання.
різні весільні пісні покликані прославляти молодих та їх батьків, відображати думки та настрої учасників весільної драми, або ж описувати основних дійових осіб та їхні дії. так, у весільних піснях ідеться і про свах, і про дружок, світилок, бояр і боярок, старост і дружб. співають весільних пісень тільки жінки. чоловіки ж беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду — під час нападу бояр, викупу нареченої. можна сказати, що всі весiльнi пiснi становлять одне велике драматичне дійство, але кожна з них може бути й самостійною малою п’єсою.
через різноманітні табу, побажання, висловлені в яскравій художній формі, весільні пісні несуть глибокий виховний заряд, закликають любити рід, родину, не цуратися батька-неньки, чесно працювати й жити поміж своїх і чужих, близьких і далеких людей. весільні пісні — промовистий доказ не лише багатства змісту й форм найбагатшого з усіх обрядів — весільного, а й високої моралі українського народу.
По справжньому красивий та людина, при погляді на якого, завмирає подих, а серце починає битися злегка швидше і коли розмовляєш з ним, то це відчуття не зникає! Кожне слово висловлюється десь у серці, а від кожного погляду стає тепло ... Краса це не тільки те що бачиш, але й те що при цьому відчуваєш ...
Людину, яка приваблює не стільки своїм доглянутим зовнішнім виглядом, а й своїми внутрішніми якостями. Краса видно зсередини, скільки не прикрашай внутрішнє каліцтво, воно більше залучати не стане.
Доброго, розумного, великодушного, який викликає до себе повагу.
Чехов писав - У людині повинно бути все прекрасно: і обличчя, і одяг, і душа, і думки, так давайте прагне до цього!