Відповідь:
1. Як звали діда баштаника? Салимон
2. Депутатом чого була мати Яви? Райради
3. Який спектакль ставили школярі? Ревізор
4. Як звали свиню що впала в метро? Манюня
5. Хазяїна чого шукали хлопці після пригоди на пляжі? Годинника
6. Один із злодіїв "шпигунів" Книш або Бурмило
7. Як звали дівчину яка симпатизувала Павлуші? Ганна (Ганька)
8. Хто такий Жора? Цап
9. Що найбільше вразило хлопців у Києві? Метро
10. Як поводився Стьопа Карафолька? Павлуша його називає Вискочка
11. Ким був Павлуша на баштанні під час гри? Фараоном
12. Які плоди нагадували героям тигрів? Кавуни
13. Що зробили батькі хлопцям дізнавшись про їхню витівку на баштанні? Попередження (чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому місцю, про яке при дівчатах не говорять).
14. Хто застав дітей за грою в "єгипетські піраміди"? баштанник дід Салимон
15. Як звали справжнього друга Павлуші? Ява (Іван Рень)
Пояснення:
У п'єсі Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" простежується характерна для заможного селянина риса характеру — чим більше людина жадає набуття багатства, тим більше вона вчиняє заради грошей злочинів.Таким селянином був Герасим Калитка. Він скуповує землю в збіднілих селян, поміщиків, які не змогли протистояти йому та іншим поміщикам.Усе його життя, думки спрямовані на придбання землі: Сказати, шо він був скупий — так ні. Якщо нажив так хазяйство, то знав, кому продати й у кого купити.На мою думку, він бажав мати ці гроші, хотів, щоб його сусіди із заздрістю дивились на його землі. За жадобою розбагатіти він просто не бачив, що його дурять, не міг, ні, не хотів припустити цього. Та от сталось лихо: замість п'яти тисяч — ціла торба папірців.У хаті Калитки і в його госполарів.Все підпорядковано здійсненню мрії господаря.Наймити не розганяються в роботі.Сам Калитка йде на ризиковані шахрайські справи.
Бути в розбратті, - не ладити зі однією людиною, але це ж - вже каже, що ти не ладиш з цілим світом. Бути рівноправдним до єднання, як і до різнобраття - означає бути, вагами, і вміти їх розрязняти.
В єднанні ми ідемо до світу, а у розбратті - ми не варті нічого, оскільки лише йдемо на поводу у власних намірів та сподівань.