чому, на вашу думку, твір дістав назву не «устина», не «панночка», а саме «інститутка»?
початкова назва повісті — «панночка». але дотримуючись основного прийому композиції — прийому антитези, письменниця в назві твору поєднує протилежності. часто випускниці інституту «благородних дівиць» називали себе «інститутки — святительки». але, як бачимо, у панночки інститут не виховав жодної благородної риси характеру. найвищим «ідеалом» таких «святительок» було пристрасне бажання вийти заміж за багатого пана і стати повновладними поміщицями в своїх «маєтках-державах».
при першій зустрічі з панночкою дівчат — кріпачок дуже вразила її краса. але зовнішність разюче відрізнялася від людського єства інститутки. назар влучно охарактеризував інститутку однією фразою: «дивиться так, що аж молоко кисне».
у виданні вміщено першу з історичних повістей, що трилогію (за визначенням автора) «мазепа». насправді ж — повістей п’ять. і хоч вони послідовно відтворюють хронологію подій, кожна з них має самостійне значення, тому й публікувалася автором окремо.
услід за цим виданням («мотря», історична повість) видавництво випускає: «не вбивай», «батурин», історичні повісті; «полтава», історична повість; «з-під полтави до бендер», історична повість.
головний герой усіх п’яти повістей — український гетьман іван мазепа (1639–1709), кінцевою метою політики якого було утвердження державності україни.
у цій книзі оповідається про кохання юної красуні мотрі — дочки генерального судді кочубея, пізніше страченого мазепою, — і старіючого гетьмана. дія відбувається на тлі важливих історичних подій.
видання подається за сучасним правописом із збереженням лексичних, морфологічних, стилістичних особливостей мови автора — українського письменника, родом з галичини, який жив і творив у 1872–1941 роках.
на мою думку, зовнішність людини - це дзеркало її внутрішнього світу. золота середина між духовним і матеріальним -
це вміння поєднувати всі свої Я в одне ціле. важко заперечити, що матерільні блага відіграють одну з найважливіших
ролей в житті сучасної людини. та чи можливо задовольнитись тільки грошима? я вважаю, що ні. коли у світі
так багато зла, то, особисто мені хочеться додати щось позитивне й радісне. якби всі заможні люди ділилися б своїми
статками з бідняками, то існувала б гармонія на планеті. не так вже і важливо: чи є в тебе гроші, чи ні. головну роль
відіграє те, як ти до них ставишся. на жаль, зараз більшість готові вбити навіть не за мільйони, а навіть просто
за лічені копійки. а чому тоді інші віддають останні гроші, аби лише принести користь. треба розуміти, що гроші, прикраси
та інші матеріальні цінності - це всього-навсьго дрібниці, порівняно зі справжніми ллюдськими цінностями: коханням, дружбою,
добротою, співчуттям.