Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям. Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах». Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона. Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».
Тося зайшла в хату і думала: вона підійшла б, як би тільки юрко покликав її і вибачився. вона все пробачила б йому. їй завжди було цікаво слухати його історії. -мамо, мамо,- побігла тося - а юрко ще приїде? -звичайно! а ти, я бачу вже скучала!?-відповіла мама. зовсім трішки! - сказала тося і подумала:я не встигла зним погратись, мені його дуже не вистачає - мамо, а як же каченята? -які каченята?- здивовано спитала мама, а тося тим часом побігла до річки тося побачила качку-матір, яка накрила їх крилами і крякала. тося зрозуміла, що качка тільки прийшла.і раптом одне каченя підняло голову і крякнуло у відповідь качці, потім ще одне. тося так зраділа і бігом побігла до хати за хлібом. вона зрозуміла, що каченята голодні. щоб їх не лякати , тося не підходила близько і здалеку підкидала маленькі кусочки хлібу. качка підбирала і підкидала каченятам. -яка турботлива мама у них- сказала тося.вона сподівалась, що каченята оживуть. ще з хвилин десяти вони полежали, і раптом встали на ноги. тося така була рада, що не знаходила собі місця.вже всі каченята піднялись окрім одного
ООО та я колись таке писала) Хлопчик відчув пекучий сором пішов до Тосиного будинку постукав у двері,але її не було.Юрко вирішив останній раз піти на річку...Прийшовши туди він побачив Тосю яка кидає хліб у воду каченятам,але то не були ті кволі малі качнятка вони вже підросли і почати вбиратися у піря.Хлопчик підбіг до Тосі і вибачився.Вони стали разом годувати каченят потім Тося попрощалася з Юрком.Він пообіцяв що на на ступний рік приїде Є ще інше... Юркоостанній раз пішов до річки і знову почув той шелест у траві качка крякала шукаючи каченят тут одне прийшло з води але то було не її каченя,Юрко аж тепер зрозумів свою помилку але було пізно він поїхав а качка ще довго шукала своїх діточок,яких уже не було(((
