1. Майбутній силач прийшов на світ 1899 року в родині Федора Фірцака в селі Білки на Іршавщині. У батьків було десятеро дітей. Його дід Іван Вільхович у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.
2. Підлітком Іван пошкодував корову і, впрягшись до плуга, сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, хлопець приніс її додому на плечах.
3. Через бійку з односельцем Клином, під час якої Іван Фірцак виламав дубовий хрест, яким лупцював нападника, його посадили до в’язниці, звідки він утік, вирвавши ґрати. Тоді його хотіли покарати нагаями в сільському уряді, але Іван не дався.
4. Чеський чиновник Вацлав Прохазка (Закарпаття тоді входило до складу Чехословаччини), що служив нотарем у Білках, побачивши неабияку силу хлопця, спрямував його з листом-проханням до свого брата, власника заводу в Празі, який потребував дужих робітників. Так Іван у сіряку та крисані з веретяною торбиною поїхав до столиці, хоча перед тим думав помандрувати на заробітки в Бельгію, де трудився його дядько.
Почавши поетичну творчість уже за чернігівського періоду, Тичина в атмосфері Києва першого року державного відродження України закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети» (1918, фактично вийшла в 1919), в якій він дав своєрідну українську версію символізму, створив власний поетичний стиль, який отримав власну назву — «кларнетизм». Кларнетизм — це світоглядна естетична концепція Тичини, унікально виражена за до поетичних засобів (асонанс, алітерація, епітети, метафори). Перебуваючи в центрі революційних подій, Тичина написав книгу. Тому, що він стояв тоді понад партійними ідеологіями, йому вдалося дати в «Сонячних кларнетах» автентичний естетичний відбиток відродження своєї країни.
Любити! яке чудове слово! воно дарує і радість. і смуток. його знають усі: від малого і до великого. на мою думку, любити - найкраще відчуття. і це має відношення і до людей, і до тварин, і навіть до якихось речей, звичок.
що робить людину по-справжньому щасливою? не подарунки, грощі чи щось подібне, а любов. жодні скарби всесвіту ніколи не зможуть замінити людські відчуття, адже емоції - найдороще. ми всі намагаємось зберегти радісні спогади десь на глибині своєї душі...
а які спогди бувають кращими, ніж спогади про кохання? і не обов'язково взаємно! просто запалити вогник ніжності і радості в серці. навіть великий Кобзар Тарас Шевченко закликав: "А дай жити, серцем жити І людей любити…"
вже з перших днів життя, коли ще не можемо вимовити і слова, ми вчимося цінувати тих людей, які поруч із нами. вони піклуються про нас. І ці люди - наші батьки. поважати того, хто подарував тобі життя - ось справжня любов. ми проявляємо її у словах, діях, вчинках.
бережіть любов! вона врятує світ!