Гарри Поттер и Философский Камень»
Гарри — мальчик, который выжил. Его родителей убил Волдеморт. Гарри живет под лестницей у дяди с тетей Дурсли. Дурсли — неприятные. У Гарри — шрам. 1991-й год. Приезжает великан Хагрид. Гарри — волшебник! Он едет учиться в школу волшебства Хогвартс. В поезде знакомится с Роном (он рыжий) и Гермионой (она умная). Все попали в Гриффиндор. В школе — классно, но всем не нравится профессор зельеварения Снейп. Снейпу тоже все не нравятся. Кроме Драко Малфоя. У Гарри все время болит шрам на лбу. Философский камень? Он нужен для бессмертия. Гарри думает, что Снейп хочет украсть философский камень для Волдеморта (он — тот-кого-нельзя-называть). Гарри решает сам украсть камень. Тут выясняется, что на самом деле камень хотел украсть профессор Квиррелл. Волдеморт живет у него на затылке, под тюрбаном. Квиррелл обжигается об Гарри. Маленький волшебник — без сознания. Всем Дамблдор. Все хорошо. Гриффиндор — лучший факультет.
«Гарри Поттер и Кубок Огня»
Виктор Крам — лучший игрок в квиддич. На чемпионате — ЧП. Налетают Пожиратели смерти — это банда Волдеморта. В небе — Темная метка. Все в ужасе. Но вроде пронесло. В Хогвартсе — новый профессор защиты от темных искусств, Аластор Грюм. У него — «грозный глаз». Объявляют Турнир Трех Волшебников. Участники — Виктор Крам, Флер Делакур, Седрик Диггори. Гарри внезапно становится четвертым. Испытания — очень сложные. Последнее — лабиринт. В конце лабиринта — Кубок турнира. Лидирует Седрик Диггори. Гарри догоняет. Они вместе берутся за кубок. В кубке — портал! Диггори и Гарри — на кладбище. Диггори погибает. Возрождается Волдеморт. У них с Гарри — одинаковые палочки. Дуэль не удалась. Гарри хватает Седрика и возвращается в Хогвартс. Через кубок-портал. Все это подстроил Грюм. Точнее — злодей Барти Крауч. Он весь год пил зелье, чтобы быть, как Грюм. Настоящий Грюм год провел в сундуке. Министерство магии не верит в возрождение Волдеморта. Все не очень хорошо.
«Гарри Поттер и Орден Феникса»
Опять дементоры. Гарри вызвал Патронуса . Но колдовать при маглах (обычных людях) — нельзя. Гарри отдают под суд. Обстановка напряженная. Гарри — оправдывают. В Хогвартсе — новый профессор защиты от темных искусств, Долорес Амбридж. У нее розовая кофточка. Амбридж любит порядок. И пытать детей. У Гарри и друзей— «Отряд Дамблдора». Они учат защитные заклинания. Выучивают «Экспелиармус» — оно отбирает у противника палочку. Гарри учится окклюменции — чтоб Волдеморт не лез ему в голову. Амбридж смещает Дамблдора. Но потом ее уносят кентавры. Гарри снится сон: Волдеморт пытает Сириуса. Он решает крестного. Летит с друзьями в Министерство магии. На невидимых лошадях. Сириуса там нет. Но есть — шар с Пророчеством. Оно — о Гарри и Волдеморте. Гарри берет шар. Налетают Пожиратели смерти. Это — ловушка. Гарри специально заманили. Схватка. В министерство врываются Дамблдор, Сириус и прочие. Пророчество — разбивается. Дамблдор — всех . Сириус — мертв. Дамблдор вызывает Гарри и показывает Пророчество. Оно такое: или Гарри, или Волдеморт.«Гарри Поттер и Принц-полукровка»
В Хогвартсе — новый профессор защиты от темных искусств, Северус Снейп. А зельеварение теперь ведет Гораций Слизнорт. У Гарри нет учебника по зельям. Берет подержанный — это «собственность принца-полукровки». Зелья теперь — что надо. Учитель зельеварения — в восторге. Гарри ему нравится. А Гарри — все выведывает. Для Дамблдора. Учитель зельеварения учил Тома Реддла (Волдеморта). Рассказывал ему о крестражах. Это — очень темная магия. Один крестраж — одно убийство. Волдеморт сделал шесть. Надо найти все. Тогда Волдеморту — конец. В Хогвартсе — неспокойно. Налетают Пожиратели смерти. Дамблдор — мертв. Его убил Снейп. Он и есть — принц-полукровка.« Поттер и Тайная Комната»
Гарри — 12. Он слышит голоса. В школе — Хэллоуин. Праздник удался: в коридоре — вода, на люстре — кошка завхоза, на стене — кровавые надписи. Кошка — окаменела. Фанат Гарри по имени Колин — окаменел. Привидение по прозвищу Почти Безголовый Ник — тоже. И Гермиона окаменела. У нее в руке — описание василиска. У василиска — убийственный взгляд. Он утащил Джинни Уизли. Гарри и Рон идут ее . Вход к василиску — через затопленный женский туалет. В подземелье — Том Реддл. Он и есть Волдеморт. С ним его василиск. Прилетает феникс Дамблдора, выклевывает василиску глаза и дает Гарри Волшебную шляпу. В ней — меч. Василиск повержен. Дамблдор вызывает Гарри. Выясняется, что Волдеморт передал Гарри свои . Всех, кто окаменел, вылечили. Все хорошо. Гриффиндор — лучший факультет.
Эпилог: Проходит 19 лет. Рон женат на Гермионе. Гарри — на сестре Рона. У них трое детей: Джеймс, Лили и Альбус Северус. У Гарри больше не болит шрам. Все хорошо.
Сучасна творчість вражає нас сьогодні великою кількістю різноманітних видів мистецтв. Одним з них є література. Вона відіграє у нашому житті величну роль. З дитинства і аж до старості людина живе неначе у взаємодії двох світів – реальної дійсності і художньої літератури.
У різноманітних літературних подіях та образах ми часто намагаємося виявити повсякденне, досить звичне для нас, а от реальні відносини ми часто будуємо на прикладах вчинків ідеальних героїв та їхніх чарівних почуттів із прочитаних творів. З їхньою до ми пізнаємо життя, пізнаємо споконвічні духовні цінності, знаходимо відповіді на свої внутрішні питання, які нерідко хвилюють нас.
Далеко не кожний мав змогу відчувати бурхливі літературні емоції, проте всі ми наче торкнулися їх, одержали про них багато уявлень і в душі відчули щось схоже, коли переживали разом з героями книг їхні хвилювання й страждання. Саме у реальності тих героїв, які створені митцями слова, життя перед нами постає не тільки таким, яким воно являється насправді, але і таким, яким воно може бути, та навіть яким повинно бути.
Архітектура, музика, скульптура, живопис, хореографія, кінематограф… Все це різні форми творчості, самовираження людини, все це – мистецтво. Але, мабуть, лише художня література, яке є його найпопулярнішим видом, має найбільший вплив на розвиток і становлення людини та й і усього людства загалом.
Художня література, яка є мистецтвом слова — це особливий вид мистецтва, в якому носієм матеріальної образності є мова. Характеризують літературу певні особливості: її образи позбавлені візуальної достовірності, вона діє на людську фантазію, особливо гостро активізує інтелект; через слово реальність сприймається в усій її багатоманітності, відкриваються великі можливості осягнення внутрішнього духовного світу людей, та їх спілкування.
Як виду мистецтва, літературі притаманне, багатогранне, історичне осмислення дійсності, сприймання та осмислення її, безпосередньо як процесу. Предметом літературного пізнання є людина в життєвому процесі, та і все, пов’язане з нею. Така всеохопність як читачеві так і письменнику дає унікальні та вражаючі можливості для пізнання людини — найдивовижнішого із творінь Господніх. Саме тому художню літературу також прийнято називати людинознавством. Людинознавство розуміється як природна прихильність літератури пізнавати, впливати і осмислювати світ людини. Навіть коли у художніх творах описуються пейзажі, події чи предмети, то автор все одно намагається покази їх так, як сприймає людина.
Література допомагає освоїти людині такі сторони життя і суспільства, які іншими шляхами пізнати не можна. Пізнати протиріччя людської сутності, її непрості стосунки зі світом родини і суспільства можливо через твори реaлістичної школи. Читачу у творах відкриваються непрості механізми людської психіки, поведінки через знайомство з цікавим та захоплюючим сюжетом, персонажами, які в свою чергу постають певними моделями людського світу. Іншими словами, немає потреб «практикувати» такі ситуаційні моделі у житті – розпізнати їх допомагає література, саме вона дає ключ для прочитання життя та мислення людини, і в такому розумінні її пізнавальна функція нерозривно пов’язана із морально-етичною та виховною, але вчить вона нeпомітно, впливає на найтонші струни людської душі.
Оскільки художня література більше схиляється до нюху, слуху, дотику, смаку, та до „шостого чуття» (ірреального, інтуїції), то її зазвичай відносять саме до синтетичних видів мистецтва. Вона дуже часто постає органом художньо-інтуїтивного пізнання, суспільним нeрвом, який відкриває механізм незалежності людини від влади. Також не можна не зазначити, що література виражає національну своєрідність народу, специфіку менталітету, а отже – і безпосередньо впливає на формування національної самосвідомості. Література викликає сильніші враження, мислинєві процеси, переживання, ніж, наприклад, архітектура, живопис, скульптура, адже вона є одним із найуніверсальніших видів мистецтва. А в розвитку творчої уяви людини їй взагалі немає рівних. Безумовно, література являє собою могутній засіб людино творення.
Найголовнішою тотожністю людини є та, яка визначає характер підсвідомості кожного її учасника та колективної свідомості – національна. Її формування відбувається внаслідок процесу національної ідентифікації. До того ж процес цей може бути як і свідомим, так і не усвідомленим. Такий процес національного ототожнення, відбувається саме під час опрацювання літературного твору. Адже література, як мистецтво, відноситься до сфери людського духу.
