М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Іть цей план план до характеристики діда дем'яна 1.найбільша слава серед майстрового люду 2.земля вірна жінка і пісня 3.портрет і зовнішніть 4.роль діда дем'яна у виховані михайлика

👇
Ответ:
Mikkail
Mikkail
20.04.2023
Дід Дем’ян. 2.1.1. Цитатна характеристика. • «Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого». • «...Через те що мого діда знали по всіх довколишніх селах, йому не так просто було дійти до кінської торговиці — його одразу потягли в ті незаконні «дімки», де люди по-різному залишали свої гроші: одні набиралися за них веселощів, а інші — смутку. Дід саме був із тих, що купляють веселощі на душу, а рум’янці на вид». • «Найдорожчим для бідного чоловіка є земля, вірна жінка і пісня». • «З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху посміювалися наші вуличани. Де ж це видно так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуся. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму». • «...Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда. Прокинувся він на світанку з хворобою в грудях. Її вже не змогли вигнати ні піч, ні парене зерно, ні добра чарка. Через три дні спочивав у домовині. На подушці біля його голови востаннє лежали любисток, материнка і шавлі...»
4,4(91 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
pppooppaoappo
pppooppaoappo
20.04.2023

Відповідь:

мій варіант відповіді, хоча на істину в останній інстанції не претендую:

У пролозі до твору "Дорогою ціною" для змалювання двох ворожих  суспільних станів : панського і селянського Михайло Коцюбинський використав такий художній засіб як антитеза.

Наприклад, описуючи підневільних селян він каже так: "ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів", "робуче бидло", яке записане у "господарський  інвентар дідича разом із волами й кіньми", "живий робочий інвентар-хлоп".  Люди не витримували і втікали, але на таких втікачів організовувалися лови, а впійманого чекала лиха доля: "його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана.."

Самі ж пани є "власниками душ", які на противагу безправному селянину, могли собі дозволити таке відношення до звичайної людини, знаючи, що не понесуть за це ніякого покарання.

Протиставляється також те, що селяни, втікаючи у пошуках волі,   залишали "на рідній землі все дороге, все миле серцю",  безстрашно втікали "..туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні- то полягти кістками на вічний спочинок..." а пани "..найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного", готові на все, щоб не втратити незмірні скарби, "..які давала панові оброблена хлопом українська земля".

Тобто, змальовано образи раба і його господаря.

Пояснення:

4,7(59 оценок)
Ответ:
akr999
akr999
20.04.2023
Народився в селі Сосниці Чернігівської губернії на Україні. Закінчив Глухівський вчительський інститут (1914). Учився в Київському університеті і Комерційному інституті в Києві. Викладав фізику, природознавство і гімнастику в гімназії (1914-1917). У 1920-1921 брав участь у створенні Київського відділу народного утворення, у 1921-1923 — на дипломатичній службі в Польщі і Німеччині. Вчився живопису в Мюнхені й у Берлінському художньому училищі. У 1923-1926 — художник-ілюстратор газети "Вісти ВУЦВК" у Харкові.

З 1926 — режисер-постановник на кіностудіях Одеси, Києва, Москви. У 1949-1951 і 1955-1956 — викладач ВГИКА. Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1940). Народний артист РСФСР (1950). Лауреат Ленінської премії (1959 — посмертно за літературний сценарій "Поема про море"). У 1957 Київській кіностудії художніх фільмів привласнене ім'я А. П. Довженко. У 1972 затверджена Золота медаль імені А. П. Довженко "За кращий військово-патріотичний фільм".

І напередодні першого знімального дня Довженко вмер у Москві, так і не одержавши дозволу повернутися на оспівану й оплакану їм Україну.
4,5(95 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ