Ми часто чуємо, що творча людина – це не б життя, а діагноз, і багато інших безпідставних припущень. Так кажуть люди, які в силу своєї неосвіченості не змогли в собі розкрити той талант, який був подарований їм Богом. Творча натура відчуває цей світ злегка інакше гаючи за фарбами життя в більш яскравому варіанті. Творчість – це якийсь дар, яким володіє людина, що просто зобов’язана розкриватися для навколишнього світу. Вважається найбільшим злочином приховування своїх здібностей і відмова від того, що б показати себе світу. Фантазія творчої людини являє собою цілий паралельний світ, в який доступ мають тільки обрані нею люди. Будучи чимось неймовірним, вона дозволяє створювати чарівний творчий продукт, який прості «смертні» можуть споглядати в музеях, у продажу і в інших містах громадської доступності. Чого тільки варті чудові казки великого Андерсена! Тільки людина, позбавлена почуттів, зможе залишитися байдужою до прекрасної Русалоньки чи милої Дюймовочки. Цей автор вмів розглянути серед простих сірих перехожих чудові персонажі своїх творів. Прочитавши якусь дуже цікаву книгу, Ви замислювалися хоч б на мить про її автора? Як і чим живе людина, в голові якої народжуються такі шедеври. Іноді шалено хочеться хоча б день прожити життя людини, яка здатна на дива, походити по місцях, які відвідує ця особистість . Хочеться випити саме той чай, який митець пив в момент, коли в голові «варилася каша», що незабаром перетворилася на нове життя. Неможливо повною мірою оцінити різницю електронних варіантів книг та іншої творчості в порівнянні з тим, коли до них можна доторкнутися. Іноді, коли тримаєш в руках якусь хорошу книгу, здається, що відчуваєш її серцебиття. Ось закриваються очі, і ти потрапляєш у світ автора, в його емоції, в його страхи і переживання. В цей же час, відкривши електронну книгу, ми споглядаємо бездушні букви, які холодно дивляться з моніторів в стомлені очі читачів. Окремо слід відзначити талант фотографів, які наче електровоз, рухаються вперед по рейках життя. Ці люди вміють не тільки часом і відображати кращі моменти життя, але і вибирати при цьому найкраще висвітлення, ракурс, місце б. Тільки воістину талановита людина з глибоким світоглядом зможе передати всю філософію цегляних стін і болючість переповнених сміттєвих баків. При всій безглуздості експозиції, часом неможливо відірвати погляд від таких фотографій. Багата фантазія хороших фотографів відкриває нам суть того, чого часом ми навіть не помічаємо. Я вважаю, що основною ідеєю фантазування, яке надзвичайно важливе у житті творчих особистостей, є відхід від дійсності в майбутнє, який відбувається для прогнозування. Часом людина настільки абстрагується, що не може вже розрізнити грань між реальністю і фантазією. Благополучний результат криється у використанні фантазії, негативний же закінчується тим, що фантазія полонить і забирає людину в світ мрій. Практично вся людська духовна культура являє собою продукт уяви. Саме цей продукт забирає людину за межі її сьогочасної життя, відкриваючи майбутнє і закриваючи минуле. Без постійного розвитку уяви людина разом зі своїми амбіціями гасне і перетворюється на згасле вугілля, яке відлетіло від багаття далеко вбік.
Учому полягає значення історичної пам'яті для кожної людини без історичної пам'яті немає людини - представника народу, нації. людина без історичної пам'яті - це суто біологічний об'єкт, істота, що живе "тут і зараз". може, їй так зручно, але як же бути з длинною чередою предків, які жили до цієї людини? я вважаю, що не вивчати історію, не пам'ятати її - обначає предати пам'ять предків. історичні факти можуть бути і неприємними для нас теперішніх, але ж це - наша історія. недарма наші предки так уважно слухали кобзарів та лірників. думи та історичні пісні давали простим селянам змогу дізнаватися про історичні події, діяння славетних людей та народних героїв, відчути свою причетність до історії. тільки та людина, що усвідомлює себе нащадком величезної кількості людей, що жили роки, десятиріччя, століття, тисячоліття тому, може вважатися справжньою людиною, яка пам'ятає, звідки вийшла. сучасній людині дуже важливо відчувати себе частинкою славного народу, нащадком славних людей, спадкоємцем багатої культури, продовжувачем традицій, які сягають корінням у сиву давнину.
Мне кажется, любовь – одно из самых прекрасных чувств, которое способен испытывать человек. так что же это за чувство, которому уже не первый век воспевают хвалебные песни и посылают всякие проклятия? думаю, человек не может жить счастливо без любви. она многолика. мы любим родителей, детей, мужей и жён, друзей – и всех по-разному, по-особому. но к кому бы мы ни испытывали это чувство, настоящая любовь всегда означает понимание, уважение, готовность , защитить, способность пойти на жертву ради любимого человека. сила любви заключается в том, что она пробуждает ответное чувство, лечит душу, способно спасти жизнь. это то состояние человека, когда душа его наиболее открыта верховным началам добра, истины и красоты. тот, кто любит, не только требует, но и отдает, не только жаждет наслаждений, но и готов к наивысшим подвигам самоотречения. подлинная любовь – это ещё и выражение созидательности, она предполагает заботу, уважение, ответственность. любовь - это важная составляющая часть жизни человека. мы становимся тем, о чем мы думаем. чтобы полюбить кого-то или что-то, нужно сначала уважать его. но, прежде всего, нужно уважать себя, ведь если ты не любишь и не уважаешь себя, трудно любить и уважать других. нужно научиться принимать себя, ценить себя, независимо от того, что другие думают или говорят о тебе. мне кажется, любовь создаём мы сами - это не результат судьбы или удачи. у каждого из нас есть способность любить и быть любимым. любви надо учиться. настоящая любовь все преодолеет, все покрывает, все прощает. любовь – это, наверное, когда ты любишь и недостатки другого человека. если человек тебе кажется красивым, умным, талантливым – это не обязательно любовь. другое дело, если ты знаешь и любишь те недостатки, которые у него есть. однако стоит обратить внимание на высказывание о любви в. г. белинского: «любовь часто ошибается, видя в любимом предмете то, чего но иногда только любовь и открывает в нем прекрасное или великое, которое недоступно наблюдению и уму». то есть сила любви проявляется в том, что она может открыть достоинства человека, пробудить в нём что-то прекрасное. любовь рождает в нас неудержимое желание совершать добрые поступки. весь окружающий мир влюбленному человеку кажется прекрасным и значительным. будничные дела становятся важными и даже приятными и выполняются с какой-то особой легкостью. недаром любовь считается эликсиром жизни - она пробуждает скрытые силы человека. конечно, истинное счастье может принести взаимная любовь. но в жизни не всегда бывает так. люди, однажды почувствовав страдание от любви, считают, что она приносит только боль и ее стоит избегать. по безответной любви они судят о любви в целом – «уж лучше не любить и не страдать»… но так ли это хорошо - жить «наполовину»? любовь – подвиг, жертва, вершина развития души человека. одна из граней этого чувства – любовь мужчины и женщины – запечатлена во множестве творений человеческого духа, воспета писателями и поэтами, композиторами и художниками, режиссёрами и актёрами. любовь – это вечный источник вдохновения. памятником такой всемогущественной любви является прекрасная и печальная ромео и джульетты – юных возлюбленных, силой своего чувства преодолевших, казалось бы, самое непреодолимое – ненависть, вражду и даже саму смерть. в также можно найти немало произведений, поющих гимн вечной любви. так, пафос пушкинского стихотворения «я вас любил…» - светлая печаль о вечной любви и о невозможности счастья с возлюбленной. лирический герой благороден, бескорыстен. он робко надеется, что любовь, быть может, не совсем угасла, но отрекается от своего счастья ради благополучия любимой женщины. в романе «мастер и маргарита» булгакова главная героиня по собственной воле продала свою душу дьяволу. дух зла ей отомстить обидчикам возлюбленного. а раньше маргарита, не задумываясь, отказалась, ради счастья с мастером, от обеспеченной, спокойной жизни со своим мужем. и всё-таки любовь не поддается расшифровке, не имеет точного определения. любовь – это самая сложная, таинственная и парадоксальная реальность, с которой сталкивается человек. и не потому, как обычно считается, что от любви до ненависти всего один шаг, а потому, что «ни просчитать, ни вычислить» любовь нельзя! в ней нельзя быть расчетливым – природа легко опрокинет любые расчеты! в ней можно быть только чутким, чтобы следить за её прихотливым течением и вовремя душой угадать все её изгибы, неуловимые для глаза смещения, необъяснимые подчас для разума повороты. в любви невозможно быть мелочным и бездарным – здесь требуются щедрость и талантливость, зоркость сердца, широта души, добрый, тонкий ум и многое-многое другое, чем в изобилии наделила нас природа и что неразумно мы растрачиваем и притупляем в нашей суетной жизни. это высокое, чувство обладает огромной силой. любовь - это чувство единения. истинная любовь ? это радость! это ? дарение и получение радости.
