Девочка с розовым бантиком
у девочки с розовым бантиком был лучший друг Сережа они любили играть в песочнице один раз Серёга позвал девочку играть. они играли , разговаривали в песочнице вдруг девочка сказала у меня есть много маленьких друзей Сережа спросил как их зовут девочка сказала кузнечик божья коровка муха они веселые и разговорчивые мальчик сказал подружи меня с ними девочка повела его к себе во двор и показала ему их и заговорила по кузнечьему языку по божье коровкину языке и по музъему так они и стали лучшими друзьями.
Природа. Все що оточує нас. Все живе і неживе. З давніх часів людина була єдина з природою. Її обожнювали і навіть приносили їй жертви. Але в зв'язку з технологічним прогресом людина забула про значущість природу. Він знищує її для власної вигоди, не задумуючись про наслідки. Він возомнил себе царем природи. Але чи так це?
«Ми у відповіді за того кого ми приручили». Цитата з поеми Антуана де Сент-Екзюпери. Напевно, ці слова чула кожна людина. Все. Від мала, до велика. Але чи слідуємо ми ним? Адже приручені тварини, це не тільки ті тварини, які проживають з нами під одним дахом. Приручені тварини - це всі тварини, що проживають з нами на одній планеті, знищуючи ліс, ми знищуємо їх будинки, їх дах. Ми повинні піклуватися про все, що дає нам планета Земля.
Та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. А потім ми уже намагаємось заглянути «всередину». Яка ж з них важливіша? Зовнішня краса чи внутрішня?Думаю, що внутрішня. Чому? А все доволі просто. Пам’ятаєте, ще Екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш». І це дійсно так. Спробую довести.Уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. Що ми побачимо замість неї? Порожнечу. Порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. Саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю... Саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину.Тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. Але вони є, і це вселяє оптимізм. А той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність...