українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».
серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».
Ім'я автора: Генріх Гейне.
Назва твору: "Хотів би я слово єдине...".
Тема: розповідь про кохання ліричного героя.
Ідея: кохана жінка має чути слова любові щомиті.
Вірш.розмір: амфібрахій (тристопний): ˘ ¯ ˘
Художні засоби:
Епітети: душа смутна, вільний вітер, очі ясні, найглибший сон.
Звертання: кохана.
Уособлення: вітер - нехай би одніс в далину; нехай би печаль...попливла.
У творі розповідається про кохання ліричного героя. Ця розповідь лунає, наче пісня. В ній ми бачимо тривожні думки Г. Гейне, його роздуми про любов та таємничий образ коханої жінки.