Чмих
Друг Мумі-троля. Довгохвостий звірок, начебто щурика. Добрий та особливо чутливий, але боїться майже всього. Трішки жадібний, лінивий, любить поскиглити. Небайдужий до всього яскравого. Іноді самотній, мріє мати власного друга. Прокидається на тиждень пізніше інших. Запропонував гнати короля Каліфорнії за образи Мумі-троля.
"Женіть у шию того потворного короля, який ображає нашого Мумі-троля!"
"Всесвіт чорний мов ніч і повний великих грізних зірок".
Нюхмумрик
Кращий друг Мумі-троля. Невтомний шукач пригод. Носить старий зелений капелюх і старий костюм, має котячі очі, які бачать у темряві. Любить самотність, пограти на губній гармошці. Вільна істота, не обтяжує своє життя речами. Філософ, бродяга, обожнює риболовлю. Не любить заборонних табличок. Щоліта проводить в Мумі-долині, а восени йде на всю зиму в теплі країни.
"Нам сняться сни. А коли прокинемося, настане весна!"
Хропся
Сестра Хропуся, подруга Мумі-троля. Має привабливу зовнішність, пухнастенька, носить чубок і золотий браслет на нозі. Кокетлива, любить навішувати на себе різні прикраси і проводить багато часу перед дзеркалом. Самостійна, допитлива, винахідлива, проявляє неймовірну кмітливість. Міняє колір в залежності від настрою. Любить танцювати. Трохи пихата, але в скрутну хвилину завжди приходить на до своїм друзям.
"Що іншим завжди щастить на якісь вчинки, а мені ні?"
"Він найліпший Мумі-троль у світі, і ми його страшенно любимо!"
Хропусь
Брат Хропусі. Зовні схожий на Мумі-троля, але змінює колір відповідно до настрою. Дуже серйозний тип. Любить влаштовувати збори і бути на них головою і секретарем.
"Я навіть не наважуюся думати, що станеться, коли він вирветься на волю!"
Гемуль
Один з найосвіченіших жителів Долини, педантичний вчений, любить порядок, обережний, буркотливий, занудний. Колекціонує все на світі. Мало що помічає, крім своїх марок і рослин. Любить командувати і ніколи не визнає своїх помилок. Без волосся, носить плаття, яке дісталося йому в спадок від тітки.
“Твої історії завжди дуже цікаві, та не розумію, що у них спільного з моїм безвихідним становищем!”
"Збагнути не можу, чому ви стільки галасу здіймаєте з приводу речей звичайних і очевидних!"
Объяснение:
Виписав все, що сам готував за цим твором)
Творчість видатного українського поета А. Малишка була і завжди буде незвичайно популярною серед наших співвітчизників. Адже мова, тематика, прозорість і простота художніх форм, притаманні поетичним творам митця, близькі не тільки тогочасним читачам, а й нашим сучасникам. Це, мабуть, тому, що А. Малишко у своїх творах порушував важливі загальнолюдські і морально-етичні проблеми сучасності.
Одним з найяскравіших поетичних творів А. Малишка є поезія «Пісня про рушник». Її називають справжнім гімном материнства. Цей величний вірш — спогад, а водночас і сповідь ліричного героя, пройнята синівською вдячністю і материнським теплом. У цьому творі матір подарувала синові вишиваний рушник, який для героя поезії став символом життєвої дороги. На цьому рушнику є «і росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї». Рушник, подарований герою, й зараз для кожного з нас тісно пов’язаний з образом найдорожчої і найближчої людини — образом рідної матері.
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала».
Образ матері у цій поезії став символом любові і чистоти, образом берегині родинного вогнища, яка подарувала кожному з нас життя, яка формувала наші почуття і наш характер, яка робила з нас людину.
Герой «Пісні про рушник» згадує рідну матір з великою теплотою, згадує її довгі безсонні ночі над колискою сина, прагнення прилучити свою дитину до всього людяного і прекрасного, щире бажання бачити свого сина щасливим. У матері з поезії «незрадлива ласкава усмішка», вона вміє жаліти, наставляти і прощати. У неї «засмучені очі», адже вона посилає свого сина у великий світ, відриває рідну дитину від свого серця. Син іде «в дорогу далеку», а попереду у нього і печаль, і смуток, і радість:
«І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов».
«Пісня про рушник» змушує кожного з нас згадати своє дитинство, розставання з батьківською домівкою, переживання матері за долю рідної дитини.
Незвичайна форма цієї поезії з повторами і рефренами робить її дуже схожою на пісенний твір. Тому зробити з вірша неперевершену пісню для відомого українського композитора було не так вже і важко. Пісня вийшла невеликою за розміром і слів про матір в ній зовсім небагато, але її образ, зігрітий синівським почуттям, незвичайно виразний. Ця пісня й сьогодні залишається популярною, й сьогодні звучать слова, які оспівують і возвеличують джерельні чисті почуття до найріднішої у світі людини — матері.
