1. Життя мишки у багатого господаря. 2. Зустрічь зі своїми сестрами з міста. 3. Господар наживається на війні і гроші складає у ящик під ліжко. 4. Байдуже ставленняя до жінки-жебрачки. 5. Війна для господаря — щасливий час. 6. Мишка вирішує завдати шкоди господарю за його жорстокість. 7. Вона довго гризла ящик з грошима, а потрапивши до нього, перетрощила геть усе. 8. Мишка покинула хату господаря. 9. Господарь в усьому звинувачує свою жінку.
Цитатна характеристика. Тітка Дора: "...на що.. розпалювалася, махала білим ридикюлем і перелічувала майже нові хустки, кофти і Денисові штани, що їх віддала невдячній пакульській хвойді..." Дядько Денис: "...не відмовляв виносити латку лугу,накопати торфу на болоті, поставити плетінь довкола городу чи привезти ломаччя з лісу..." "...нове життя нового прагне слова..." "У сірім фетровім капелюсі набакир, у темно-сірому, хоч і припорошеному пакульською пилюкою кітелі, в юхтових чоботях і галіфе з малиновим полум`яним лампасом бачився казковим лицарем, що під бравурні поклики сурм ось-ось рушить на ворога..."
Обридла дневі суєта людськая, Спустився він спочити в темноті, І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті. Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі Ніхто його не турбував; Заснули верби на облозі, І вітер задрімав. Що ж то таке між вербами біліє? То Стовп мальований стоїть, Стоїть і журиться, і серце кам’яніє, І сумно він у степ глядить. Чи світ не той, чи доля відцуралась?. Все глухо там, нічого не чутно. Десь над болотцем чайка обізвалась, Як обзивалася колись давно… Згадалася йому щасливая година, Як був він деревом, шумів і зеленів, Як усміхалася червоная калина І степ широкий серце веселив… І причувається — десь пісня за горою Лунає: «Ой, гук, мамо, гук!.» І сльози капають холодною росою… Кругом його гуде безсонний жук. На сей раз вибачайте, люде! Се баєчка не вам; Нехай вона на спомин буде Мальованим Стовпам.
ЖУРБА
Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в'ється річенька... Як скло, вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив'язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко І понесе вода. Журюся й я над річкою... Біжить вона, шумить, А в мене бідне серденько І мліє, і болить. Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої - Пробігли дні щасливії І радощі мої... До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна; А молодість не вернеться, Не вернеться вона!.. Стоїть гора високая, Зелений гай шумить; Пташки співають голосно, І річечка блищить. Як хороше, як весело На білім світі жить!.. Чого ж у мене серденько І мліє, і болить? Болить воно та журиться, Що вернеться весна, А молодість... не вернеться, Не вернеться вона!..
2. Зустрічь зі своїми сестрами з міста.
3. Господар наживається на війні і гроші складає у ящик під ліжко.
4. Байдуже ставленняя до жінки-жебрачки.
5. Війна для господаря — щасливий час.
6. Мишка вирішує завдати шкоди господарю за його жорстокість.
7. Вона довго гризла ящик з грошима, а потрапивши до нього, перетрощила геть усе.
8. Мишка покинула хату господаря.
9. Господарь в усьому звинувачує свою жінку.