Новела «Мати» є однією з найвидатніших творів Григорія Косинки. Він по праву вважається майстром новелістики, здебільшого тому, що він має унікальну світоглядну картину часів зародження радянської держави. Він не є апологетом штампованих звеличень та дифірамбів досягненням більшовиків. Його твори зображують реалістичну картинку того часу, критично висвітлюючи суспільні процеси через фільтр психологічного сприйняття конкретної особи. В центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно гають, як руйнується їхня маленька модель світу, основою якої була мати. Але вони не бажають сидіти склавши руки й миритися з цим, намагаючись врятувати її. Старший син збирається привезти лікаря, для чого від’їжджає в дуже небезпечну подорож до сусіднього села. Шлях до Сусідньої Зеленогаївки може здатися вічністю, коли усі думки про вмираючу мати, а сам шлях пролягає через польсько-більшовистський фронт. Автор підкреслює, як мало важить для селянина великі політичні ігри, на відміну від того, що найсвятіше для кожного українця – його сім'я. Вдаючись до таких художніх засобів внутрішній діалог, розповідь від першої особи, Косинка окреслює проблематику твору – конфлікт особистої драми з драмою суспільною. Сім’я головного героя символізує модель українського суспільства та світоглядні орієнтири, а також менталітет українців. Для головного героя має значення лише його обов’язок до матері, надія на те, що він встигне привезти лікаря, чого б йому це не коштувало. Фронтові бої виступають при цьому лише тлом для почуттів Андрія, що переймається життям матері. Таким чином, Автор подає основну ідею твору, що полягає у ствердженні, що будь - який душевний злам знаходить свою реалізацію через напружену ситуацію.
Добро - це стан душі людини. Воно або є, або його зовсім мало, але як не хочеться вірити в те, що це поняття може бути відсутнім зовсім.
Все, кого я знаю, можуть по-різному дати визначення слову «добро». Для одних - це турбота про близьких, до по дому і щоденне старання не робити поганих вчинків. Для них існує певне коло, на кого може поширюватися таке дефіцитне стан їх душі. А якщо до знадобиться сторонній людині, то навряд-чи такі індивідууми відгукнуться. Байдужість вбиває добро.
Інші намагаються щосили, щоб виявитися корисними. Це найактивніші волонтери, борці з несправедливістю, які прагнуть виділитися із загальної маси і опинитися на увазі. Таких можна зустріти навіть в палаті з тяжкохворими людьми. Не хочу сказати, що це погано, якщо б не величезний мінус подібної діяльності - вся ця доброта є звичайним піаром і зникає миттєво, коли пропадають вдячні глядачі або камери. Лицемірство ворог добра.
Багато хто займається бізнесом, видаючи його за благодійність. Створюють фонди, яким багато хто вірить і допомагають не знаючи того, що засновник - звичайний шахрай. Добра робить на копійку, а собі забирає левову частку. Не потрібно сліпо відгукуватися на клич про до якщо хочеш стати меценатом. Довірливістю можуть скористатися нечесні люди, майже злочинці. Подібний цинізм і добро - протилежні поняття.
Ми всі знаємо що потрібно людей не по зовнішньому вигляді дивитися, а в душу. Адже що людина без душі? У кожної людини є своє щось не повторне! У одної людини талант до малювання, до хореографії і багато іншого. Духовне багатство найбільший скарб у житті людини коли я прочитав я замилився..адже це так! Ми ходимо до школи, получаємо добрі оцінки, приходимо додому і ми знаєм що нас чекає наша матуся, яка тебе любить більше життя і ніколи тебе не зрадить. Задумайтеся...бо духовне багатство воно дороге, і ми будемо кращими і я все вірю!
В центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно гають, як руйнується їхня маленька модель світу, основою якої була мати. Але вони не бажають сидіти склавши руки й миритися з цим, намагаючись врятувати її. Старший син збирається привезти лікаря, для чого від’їжджає в дуже небезпечну подорож до сусіднього села.
Шлях до Сусідньої Зеленогаївки може здатися вічністю, коли усі думки про вмираючу мати, а сам шлях пролягає через польсько-більшовистський фронт. Автор підкреслює, як мало важить для селянина великі політичні ігри, на відміну від того, що найсвятіше для кожного українця – його сім'я. Вдаючись до таких художніх засобів внутрішній діалог, розповідь від першої особи, Косинка окреслює проблематику твору – конфлікт особистої драми з драмою суспільною.
Сім’я головного героя символізує модель українського суспільства та світоглядні орієнтири, а також менталітет українців. Для головного героя має значення лише його обов’язок до матері, надія на те, що він встигне привезти лікаря, чого б йому це не коштувало. Фронтові бої виступають при цьому лише тлом для почуттів Андрія, що переймається життям матері. Таким чином, Автор подає основну ідею твору, що полягає у ствердженні, що будь - який душевний злам знаходить свою реалізацію через напружену ситуацію.