Батько, взагалі, це Наум Дрот, а Василь закохався у Марусю.
Настя : "Добра жінка, роботяща, хазяйка слухняна. Ночі не поспить, усюди старається, б'ється, достає і вже зробить і дістане, чого мужикові хотілось. "
Наум : " Парень на усе село, батьку і матері слухняний, старшим себе покірний, меж товаривством друзяка, ні півслова ніколи не брехав, горілки не впивавсь і п'яниць не терпів, з ледачим не водивсь. Завжди ходив до церкви, бідним грошами допомагав. "
Маруся : (написано у прикріпленому фото)
Василь : " Старшим боярином був з городу парубок, свитник Василь. Хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уст козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум'яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі, шкапові, з підковами."
Риси характеру Климка:
а) щирий, добрий, працьовитий;
б) мужній, вольовий;
в) благородний, чуйний, уважний, турботливий
г) винахідливий.
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.
характеристика івоніки з повісті земля
Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."
"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…"
"Гарна була земляІвоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."