Поема «Наймичка» Тараса Шевченка — чудовий зразок української поезії XIX століття. Коли я читав цю поему, я багато розмірковував. Література XIX століття зовсім не схожа на сучасну літературу: ні за тематикою, ні за формою. Це цілком зрозуміло, адже художню літературу творять особистості, а особистостей творить саме епоха, в якій вони народилися. Але питання, над яким я розмірковував, полягає трохи в іншому: чому деякі давні твори залишаються популярними протягом століть, а інші дуже швидко забуваються? Логічно було б пояснити це неактуальністю тематики. Але ж тематика, наприклад, кріпацтва теж не актуальна для сучасних читачів! У чому ж річ? І, мені ідається, я знайшов відповідь на це питання. Коли ми розглядаємо якийсь і твір у школі, в аналізі цього твору ми завжди окремо зазначаємо тему та ідею. Найімовірніше, річ саме в цій «ідеї», адже ідеї можуть бути вдалими чи ні, актуальними або не дуже. А тема — це вже тільки форма, в якій письменник висловлює свою ідею.
Тема найчастіше продиктована історичною епохою, домінуючим стилем у літературі тощо, тобто тема вторинна. Здавалося б, не дуже складний висновок, але, чесно кажучи, мені довелося багато поміркувати, щоб дійти такого висновку!
А тепер повернімося до «Наймички», адже саме ця поема спонукала мене до таких роздумів. Поема «Наймичка» оповідає нам про життя дівчини-покритки Ганни. Ганна підкидає свою дитину до багатих бездітних людей, а сама йде працювати до них наймичкою, щоб бути біля своєї дитини. Цю поему дуже тепло прийняла критика, причому не тільки українська, а й іноземна. І це той самий приклад, коли тема не має принципового значення, коли треба читати між рядками твору, щоб зрозуміти справжню його суть.
У поемі «Наймичка» зображено надзвичайну жінку. Хоч Ганна і неписьменна, але вона має велику силу духу, силу боротися за своє життя та життя своєї дитини. Ганна наділена такими рисами вдачі, яким може позаздрити кожна жінка. У своїй поемі Тарас Шевченко не просто розповідає про життя дівчини, а й стверджує одвічні моральні цінності: материнську любов, відданість, моральну чистоту. Саме тому ця поема актуальна і за наших часів. Вона хвилює сучасних читачів, змушує їх замислитися, навіть дещо змінити власні погляди на життя.
Объяснение:
Объяснение:
Софійка: Дівчинка семикласниця, дуже добра, чемна, кмітлива, пройшла дуже багато випробувань заради того щоб до своєму коханому однокласнику Вадиму Кулакіаському позбутися сімейного прокляття)
Сусід Сашко: Софійчин колишній сусід і товариш, добрий, співчутливий, безграмотний, але до і Софійці розгадати таємницю кулакіаських)
Вадим Кулаківський: Софійчин коханий однокласник, байдужий, хитрий, курець, але добре ставився до Софійки)
Сніжана: Любляча тітонька, дуже любить свою плиміницю Софійку. Дуже серйозно відноситься до сімейної реліквії)
Важко описати що таке щастя взагалі. І також важко визначити, яку людину можна вважати по-справжньому щасливою. Щастя це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольорах і посмішка не зникає з обличча. Але існує багато питань. Чи завжди щастя це гроші? Чи завжди щастя це душевна втіха?
Я вважаю, що та людина щаслива, яка знайшла для себе золоту середину, коли матеріальне урівноважене з духовним. Як що до мене, то я - щаслива людина.
Я почуваю себе саме так коли я дарую щось гарне близьким і вони тішаться, коли я даю слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, а саме головне коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається. Тож по-справжньому щасливі люди ті, чиї мрії здійсенюються.