Дотепна і весела повість В.Нестайка " Тореодори з Васюківки " розповідає читачам про вірну дружбу двох хлопців, про їх мрії, фантазії і витівки.Ці хлопці у відповідальні і вирішальні хвилини завжди виявляють милосердя , доброту і навіть сміливість. Основіні персонажі повісті- Павлуша і Ява(Іван),на перший поглад звичайні школярі,підлітки які мешкають у селі з цікавою назвою Васюківка.Вони енергійні та наполегливі.Ява був ініціатором різних витівок,наприклад: метро під Васюківкою або влаштувати у селі справжній бій биків.Павлуша ж не залишає свого друга і допомагає йому з різними витівками. Нерозлучні друзі зажди обмірковували свої вчинки,усвідомлювали помилки і знову вигадували щось нове. Вони чудові друзі та напарники,які не кинуть один одного в біді.
Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. Бр-р-р, - здивувалася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо. Чому все таке сумне? – запитала сама себе. І набравши у стебельце побільше повітря, гукнула:- Агов! Є хтось? Відізвіться!У відповідь тиша...- Аго-о-ов!..- Тут я, - почувся поряд голос.- Ой, - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.А на неї усміхаючись дивилася білосніжна красуня. Витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка. - Ти хто? – замилувалася квіточка.- Я твоя сестричка, - відповіла та.Але помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:- Ми з тобою проліски. Ми діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.- І я теж така гарна?- Звісно. Ось поглянь, - і білосніжка показала сестричці у дзеркальце води. А звідти дивилося два гарних личка. - Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.- Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.А у весняному повітрі вже звучала пісня: Ми весняні діточки,Білосніжні квіточки.Землю прикрашаємо,Килимом встеляємо.Про весну віщуємо,Радість всім даруємо.Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом природу. Вступала у свої права весна.
Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. Бр-р-р, - здивувалася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо. Чому все таке сумне? – запитала сама себе. І набравши у стебельце побільше повітря, гукнула:- Агов! Є хтось? Відізвіться!У відповідь тиша...- Аго-о-ов!..- Тут я, - почувся поряд голос.- Ой, - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.А на неї усміхаючись дивилася білосніжна красуня. Витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка. - Ти хто? – замилувалася квіточка.- Я твоя сестричка, - відповіла та.Але помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:- Ми з тобою проліски. Ми діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.- І я теж така гарна?- Звісно. Ось поглянь, - і білосніжка показала сестричці у дзеркальце води. А звідти дивилося два гарних личка. - Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.- Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.А у весняному повітрі вже звучала пісня: Ми весняні діточки,Білосніжні квіточки.Землю прикрашаємо,Килимом встеляємо.Про весну віщуємо,Радість всім даруємо.Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом .
Основіні персонажі повісті- Павлуша і Ява(Іван),на перший поглад звичайні школярі,підлітки які мешкають у селі з цікавою назвою Васюківка.Вони енергійні та наполегливі.Ява був ініціатором різних витівок,наприклад: метро під Васюківкою або влаштувати у селі справжній бій биків.Павлуша ж не залишає свого друга і допомагає йому з різними витівками. Нерозлучні друзі зажди обмірковували свої вчинки,усвідомлювали помилки і знову вигадували щось нове.
Вони чудові друзі та напарники,які не кинуть один одного в біді.