«Гер переможений» аналіз (паспорт) твору
Автор – Любов Пономаренко
Рік написання: 1999
Збірка – “Дерево облич”
Жанр «Гер переможений»: новела.
Літературний рід – епос
Тема «Гер переможений»: зображення гуманного ставлення до полонених німців, які відбудовували зруйноване місто (взаємостосунки Фрідріха з дітьми, самотніми жінками).
Ідея «Гер переможений»: засудження війни, жорстокості; уславлення гуманізму, чуйності, доброти.
Основна думка: ненависть, зневажливе ставлення до полонених німців змінюється на доброту, чуйність, співпереживання, бо простий німець — заручник фашизму.
У творі піднято проблема любові до людей, піклування про них.
Композиція «Гер переможений»
Експозиція: полонені німці зводили будинки.
Зав’язка: ставлення Фрідріха до українських дітей, жінок-вдів.
Кульмінація: хвороба, а потім самогубство Фрідріха.
Розв’язка: знайдена в стіні квартири фотокартка з двома дівчатками — згадка про полоненого німця.
Сюжет «Гер переможений»
Полонені німці зводили будинки у зруйнованому ними місті.
Серед німців привертав увагу дітей і жінок Фрідріх. Він розкопав невеличку клумбу, обгородив її і посіяв нагідки.
Діти знищили цю клумбу і на її місці поставили хрест, зроблений з паличок і зв’язаний травою.
Жінки із співчуттям ставилися до полонених. Фрідріх співав дітям, жінкам виробляв із шматків цегли прикраси.
Тяжко захворівши, Фрідріх закінчив життя самогубством.
Як згадка про нього, на вулиці у зимову пору розцвів ногіток, а у стіні будинку, який зводили полонені німці, в рукавиці була знайдена фотокартка з двома дівчатками. Вона належала Фрідріху.
Объяснение:
Сразу говорю всё это писала не я
З перших рядочків поезії «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича, відчувається неймовірний порив ліричного героя йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.
Настрої ліричного героя піднесені, він постає сміливим, рішучим, мудрим, особливо це відчувається у таких рядках поезії: «Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти…» та «Іди ж сміливо і бери один, Твойому серцю найхмельніший келих». Ліричний герой Олега Ольжича не зрікається насолод життя зі страху, що ці насолоди перешкодять у боротьбі. Він певний своєї сили й віри у свою мету та цінує кожну мить життя, даровану Богом людині.
Михайло-семиліток - казковий герой, мужній, відважний. Але мене вражає інше: мені важко уявити сьогодні дитину, яка б у сім років мала таку величезну любов до рідного краю. Та все ж таки я вірю в те, що вони існують - сучасні михайлики… Бо що для цього треба мати? Найперше - велику віру в себе, любов до рідної країни. А в цьому завжди є кому до тато з мамою, вчителі в школі, друзі-однодумці. Адже всім приємно, незалежно від національності, слухати гімн України, коли перемагає наш спортсмен! І тоді ми здаємося собі такими дружними та з’єднаними, бо то ж наш спортсмен переміг! Тож цей дух єдності треба підтримувати завжди, щоб люди пишалися тим, що вони з України.