Яким я уявляю людське щастя? (за оповіданням Олекси Стороженка „Скарб”)
Що таке щастя? Мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. Адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. Щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? Оте „щось” ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. Лише тоді здається прийде щастя. Та потрібно просто збагнути одну істину: „ Якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути”.На мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. Коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. Але на цьому щастя не скінчиться. Воно безкінечне. Адже за однією мрією прийде інша. Бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.Незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні Олекси Стороженка „Скарб”. Люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. Саме заздрість у людей до життя головного героя Павлуся створила хибну думку про щасливу людину. Якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, Павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. Власне кажуче, він нею і не був. Адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.Та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. Інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. Тому кожна людина є творцем свого щастя. Адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!
Відповідь:
Особисто мене зацікавила згадка про Тараканівський форт.
Існує легенда, що у цьому місці досі лунають дивні голоси, які вириваються із стін форту і кличуть туристів у його глиб. Але головним привидом форту прийнято вважати дух загиблого священника, який колись правив у тутешній гарнізонній церкві. Начебто його привид і досі блукає темними закутками форту, б"є у дзвони і закликає душі живих і мертвих відмолювати свої гріхи. Тараканівський форт споруджено порівняно із іншими замками і фортецями не так давно. В кінці ХІХ ст. Російська імперія вирішує створити систему оборонних укріплень своїх західних кордонів. Місце для спорудження форту було вибране не випадково: він мав прикривати одночасно і залізничну лінію Здолбунів-Радивилів, і старовинний шлях Острог-Дубно-Радивилів. Вирішили його розмістити на пагорбі, який потрібно було наростити. Тисячі жителів навколишніх сіл і містечок по 12 годин в день працювали на важких земляних роботах. Лише земляні роботи тривали майже 10 років. Паралельно будували залізничну колію, якою пізніше почали доставляти цемент, цеглу, пісок. До 1880 року основні будівельні роботи були майже закінчені. Форт представлял собою добре укріплену споруду з товстими оборонними стінами, обведений широким (до 20 метрів) ровом з водою,земляними валами. Головний вхід був облаштований залізним висувним мостом.В центрі форту розміщена двоповерхова казарма, до якої від ровів з різних сторін вели 4 підземні входи. Форт було обладнано каналізацією, електроосвітленням, телефонізовано. Але попри всю грандіозність споруди, не можна сказати, що в її історії існують військові перемоги, які б були рівними задуму форту. Хоча бої за неї, звісно, точилися.
Пояснення:
На фото: вхід до форту; і сьогодні напівзруйновані будівлі вражають; вигляд форту з висоти пташиного лету
Яку вагу вiн мiг пiдняти ?