Пусте поле. Лиш здалеку видніється фігура хлопчика, який ледве доходить до свого дому. Це був Климко. Ззаду себе він почув крики. Біг чоловік ві німця. Климко відвів чоловіка в безпечне місце і почув знайомий голос того самого німця... Німець направив рушницю на Климка і вистрілив. З хати вже вибігає найкращий друг Климка і його вчителька. Останнім що почув майже вбитий хлопчик це голос Захара і після цього заснув назавжди. Видовище було трагічне. Я впевнена(-ий), що після цього Климко потрапив в рай і допомагає людям навіть з небес, так само як допомагав і на землі...
Жанр: вірш.
Тема: розповідь поетеси про боротьбу зі власною хворобою, що спіткала її у дитинстві.
Ідея: уславлення сили волі, заклик долати труднощі.
Основна думка: сильна духом людина здатна долати труднощі.
Художні засоби:
Епітети: жартом злим; гостра, злобна епіграма, була малою горда, вставала тихо, безпощадній зброї; давню гордість.
Метафори: «упаду собі на лихо», «зброї сміху... піддаватись».
Персоніфікація: «в серце біль доходив», «зірватись має ...епіграма».
Повтори звукові (звуконаслідування): от-от.
Риторичне запитання: «Що болить?»
Антитеза: «щоб не плакать, я сміялась», «плачу я, щоб не сміятись».
