Одним з кращих творів письменника є "Казка про Дурила", написана в 1963 році. У своєму щоденнику Василь залишив такий запис "Вчора написав "Казку про Дурила". Написав одним подихом, хоч дещо було заготовлено раніше".
1963 рік — той період в житті нашої держави, який характеризувався нудотою й задушливістю. В історію він увійшов під іменем "застій". На думку істориків, ніякої, по суті, не було різниці між Хрущовською "відлигою" і брежнєвською "задухою". Тому-то й Замовчують наших "шістдесятників", поетів, які не хотіли миритися з певними установами і в своїх віршах викривали горе, керівників. Симоненко ще в 1955 році сказав:
Біля керма запроданці, кастрати
Дрижать від жаху в немочі сліпій...
Коли б оту толоку розорати,
Шевченко міг би вирости на ній!
Про що ж і про. кого "Казка про Дурила"? Зміст твору багатопроблемний як і багатопроблемне наше життя. Та ідея її така: засудження тих. хто відбирає у людини Батьківщину, відучує ц любити, ховає живе життя —"в хребтах високих паперових гір і заливає його чорнильними морями" облуди, забирає свободу освідчення любові до неї і притуплює історичну пам'ять, свідомість обов'язку.
Своїм твором В. Симоненко ще й ще раз ствердив високість Шевченкового:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра...
Твір складний, алегоричний, переповнений замаскованими алюзіями. Кожен образ символізує певне явище з життя країни. Не всі літературні критики саме це вбачають в оригінальному творі, дехто зводить тлумачення "Казки..." до народнопісенного джерела, а образи розцінює як казкових героїв з народних казок.
І все ж треба подивитися на твір іншими очима. У "Казці..." і царська сільська старшина, і сталінські ріки крові, і хрущовська лисина. Симоненко свідомо руйнує часові й просторові рамки, підкреслюючи цим спільні корені тиранії.
Казка про Дурила" — ще не до кінця осмислений твір В. Симоненка. Його треба читати й перечитувати. І сприйняти ідейний зміст його можна тільки при умові глибокого знання історії та літературного-процесу.
ІІІ. Рівень
1. Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості, зла.
2. Підкова - Ірина Жиленко
Епітети: зелений, рожевий, фіалковий сніг; сніг легкий і рівний, стояли вперто.
Порівняння: підкову не просту, а золоту; таким, на місяць схожим.
Метафори: ішов сніг; Дід Мороз протрюхикав; серпиком лежала підкова; розгубились в небі літаки;
Персоніфікація: літаки кричали, крильцями дрижали.
Риторичні оклики: «Мама!», «Щоб все мені збулося!».
Повтори (тавтологія): «день при дні», «пада, пада, пада»
3. Характеристика героя пастушка з казки "Казка про яян", Емма Андієвська: Альтруїст, чуйний, цілеспрямований, добрий, безкорисливий, поважає старість, вдячний, цінує волю, винахідливий, не хоче ставати яянином.
Объяснение:
Василь Симоненко - справжній "лицар на білому коні". У своїх творах,та і взагалі по життю, поет виступав самовідданим захисником прав людини й усього благородного, що є у світі. Лицар на білому коні - це романтичний образ благородної людини, що втілює найкращі риси людського характеру.
Олег Ольжич - "лицар духу", який у своїх творах втілює нескоренність та героїзм. Це письменник національного героїзму, який відрізнявся силою духу та весь час закликав іти за велінням свого серця, жити повноцінним життям (наприклад, твір "Господь багатий нас благословив").