Григір Тютюнник — Три зозулі з поклоном (дуже стисло)
Повертаючись додому, хлопець помічає, що сусідка Марфа Яркова щось дуже пильно його розглядає. Мати пояснює, що Марфа любила його батька, а він на нього схожий.
Потім мати згадує, що Марфа завжди першою відчувала, коли від тата має прийти лист, бігла до пошти і вмовляла листоношу дати їй хоча б потримати дорогоцінний трикутник. Платила за це карбованець і обливала листа гарячими сльозами. Вона, Соня, все те бачила, завжди бігла за Марфою з поля слідком. Сама ж ніколи так не здогадувалась про листи.
Марфа була молодшою за батька, але він завжди виглядав молодим, був показним, сильним, красивим. Дівчині не пощастило з чоловіком, от і закохалася вона, хоч Михайло приводу не давав, тримався осторонь.
Тільки в останньому своєму листі написав:
"Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір несходиму, а чи впадуть од морозу".
1. Г);
2. Б);
3. А);
4. Б);
5. А);
6. А);
7. Б);
8. А);
9. Г);
10. В).
1. Вони поводились з добрими німцями погано: розгромлювали Фрідріхову грядку з квітами, кидались грудками, ображали, не поважали - це не одноразово згадується в тексті. Це зовсім не правильна поведінка, бо німці нічого поганого їм не зробили. Так, вони, може, й здавалися бридкими, негарними, страшними. Але вони любили дітей, співали їм пісеньки, і просто займались будівництвом, що в них дуже добре виходило. Тому, звісно, поведінка дітей не була правильною.
2. Я розумію вислів «Шкварити байдужість на вогні!» із поезії В. Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани» так: не потрібно бути байдужим, і потрібно усіляко нищити будь-яку байдужість на світі.
