Зимовий ранок
Морозне сонечко тільки но піднялось на блакитному чистому небі , а вже прудкі пташки вишукують собі поживи під м'яким і пухнастим снігом. Дерева стоять у снігу, немов яблуні в цвіту. Білі-білі. І тільки де-не-де видніються червоні кетяги горобини. Таємниче стоять ялини, закутані в теплу білу шубу зі снігу. Шосе вже скинуло з себе білосніжний наряд, і здається, що дорога чорної змією звивається між високими будинками в білосніжних шапках. Незважаючи на ранню годину, люди кудись поспішають, залишаючи на снігу ланцюжки своїх слідів, які переплелися між собою.
Я люблю такі зимові ранки, вони дарують мені натхнення.
Неповторимый мир поэзий Ирины Жиленко - сочинение
В поэзии «Подкова» рассказывается, как лирическая героиня нашла подкову, которую потерял Дедушка Мороз. Как известно, подкова приносит счастье, поэтому девушка сказала ей: «Мир здесь, на окне. Чтобы все мне сбылось!» Но обнаружились те, кто позавидовал, - семьсот разинь, что встали под окном и не хотели идти: «Они стояли упрямо, день за днем, - пленила их моя подкова…» Поэтому героиня решает купить шубу и отправиться в Лапландию, чтобы отдать подкову владельцу. И снег, который раньше искрился и светился то зеленым, то розовым, то нежно-фиалковым, сразу стал обычным, тихим, ровным. Так обычная зависть может превратить сказку в будничность.