Назва: "Ви знаєте, як липа шелестить?" Автор: П. Тичина Рік написання: 1911 Рід: епос Жанр: ліричний вірш Вид: інтимна лірика Тема: зображення кохання через кольори природи Ідея: возвеличення найкращих людських почуттів Розмір: ямб Композиція: 2 шестирядкові строфи
Сашко-цитатна характеристика :гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця " він один, а їх онде скільки "сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в Одесу разом з Сіроманцем, аби йому врятували зір: " Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу...скинув на сніг кожушину "лагідний, завжди лагідно звертається до вовка турботливий, добрий, вірний друг: " Я з тобою, я тебе не покину і не віддам нікому "любить ліс і все, що в лісі : " До школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а Сашко ходив стежиною, лісом". Чепіжний-цитатна характеристикаЖорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбиниБоягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом".Злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв СіроманецьЗлостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодийГлузливий- глузує з собак, коли ті зачули Сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собакуЛютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на ньогоБезжалісний до коня, вовка, собакЗапобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть"Користолюбний-думає про те, як продасть цуценятБрехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви.Схильний до крадіжок " Як и я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцеві і про Чепіжного, як він ночами краде в полі солому "Грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива
Наша країна — це мелодійна мова і сумна пісня. Сумна, бо багато довелося пережити народові, але не втрачали і не втрачають оптимізму справжні сини і дочки України.
Ми маємо всі підстави пишатися своєю славетною історією. Бо мали легендарних героїв, мужньо боролися з безкінечними нашестями чужинців на рідну землю. Відроджувалися з пожарищ і руїн, плекаючи та несучи далі незгасимий вільний дух народу.
В українців нелегка, але дуже давня історія. Адже ще шість тисяч років тому починалася Україна з трипільської культури і потім поступово формувалась державність. І не вина, а трагедія українців втому, що постійно хтось намагався знищити зачатки їхньої держави. А нашим славним воїнам доводилося постійно боротися, своєю кров'ю поливати свою ж землю. І це при тому, що українці за характером народ миролюбний, працьовитий.
Сталінські репресії та голодомори важким тягарем лягли на плечі на-роду. Але і в ті важкі часи звучало пломенисте слово патріотів своєї землі. Ніщо не могло його зламати!
Тому так важко бачити сьогодні байдужість людей. Дійсно, на шляху розвитку молодої держави дуже багато труднощів. Але їх можна подолати тільки разом. В єдності наша сила!
Автор: П. Тичина
Рік написання: 1911
Рід: епос
Жанр: ліричний вірш
Вид: інтимна лірика
Тема: зображення кохання через кольори природи
Ідея: возвеличення найкращих людських почуттів
Розмір: ямб
Композиція: 2 шестирядкові строфи