Ця книги мені дуже сподобалася , тому що у них дуже цікавий сюжет , описані незвичайні пригоди .Це історія 11 -річної дівчинки Поліанни , яку після смерті батьків забирає на виховання з « почуття боргу » рідна тітка . З атмосфери батьківської любові та глибокої віри в Бога дівчинка потрапляє у світ строгих правил і заборон. Але вона не сумує і своїм умінням радіти всьому , що трапляється з нею в житті , спочатку дивує , а потім і змінює життя всіх жителів маленького провінційного містечка. Ще за життя батько навчив доньку простій грі – вміти радіти всупереч усьому.«Юність Поліанни » – це продовження повісті , в якій подорослішала Полліанна стикається вже з недитячими проблемами. Але , тим не менш , наполегливо продовжує грати в радість. У цьому їй допомагає віра Бога. Вона переконана , що Господь ніколи не помиляється і не запізнюється .19Кніга дуже хороша , вона вчить добру і оптимізму. Полліанна показує своїм прикладом, як можна спритно виходити з важкої ситуації самій і одночасно надавати до підтримку оточуючих. Завдяки її легкому характеру десятки , а може бути і сотні людей , що живуть в містечку , знаходять сенс життя , знаходять самих себе і починають допомагати другім.soc clip image019Назва книги відповідає її змісту . Мені дуже сподобалася Полліанна . Своєю енергією вона весь час заряджала всіх жителів містечка . А ось міс Поллі спочатку мені не дуже сподобалася , вона нікого не любила. Ніхто не міг догодити їй . Міс Поллі була педантичною особливої з суворим обличчям і суворим поглядом. Вона хмурилася при будь-якому непорядок . Навіть коли не було ніяких неприємностей , міс Поллі не ставала веселіше , привітніше . Але коли до міс Поллі приїхала Полліанна , то міс Поллі стала доброю. І вона полюбила дівчинку , хоча раніше вона просто « виконувала свій обов’язок» по відношенню до неї.Книга красиво ілюстрована. Ілюстрації точно доповнюють текст книги , дають уявлення про героїв і події даного твору. Художник цієї повісті Е. В. Орлова.Книга може навчити : добру , повазі , милосердю , чуйності .Ця книга змінила моє ставлення до життя. Полліанна своїм прикладом навчила мене жити по-іншому , не так як я жила раніше. Навчила мене бачити світ в яскравих фарбах , в іншому сприйнятті .Я радила , і буду радити прочитати цю книгу багатьом своїм однокласникам і друзям , тому що ця книга просто дивовижна
Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.
Терентій Гаврилович Пузир хазяїн, мільйонер.
Марія Іванівна його жінка.
Соня їх дочка.
Феноген права рука хазяїна.
Маюфес фактор [посередник].
Павлина кравчиха з города.
Зеленський, Ліхтаренко – економи.
Куртц шахмейстер [спеціаліст з розведення овець].
Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий пан.
Калиновим учитель гімназії.
Зозуля помічник Ліхтаренків.
Лікар.
Харитон – розсильний.
Петро. Дем’ян. Дівчина. Юрба робітників