сміх-сміхота- епітет
хижий Котюго, - епітет
Бузовір, харциз і катюга! - епітети
Очі в тебе злі, завидющі, - епітети
В тебе зуби і пазурі хижі, - епітети
Жадний, кровожерний, неситий, - епітети
Ні тобі жалю, ні пощади: - метафора
нігті погані - епітет
очі захланні - епітет
Та не був наш кіт страхопудом, - метафора
жахи мені невимовні! - епітет
Аж три короби - всі неповні. - метафора
Ви нікчеми всі, боягузи! - епітети
Ви скажіть мені, душі ниці, - епітети
мізерники шилохвості - епітети
Живете з брехні та неправди. - метафора
душі ниці - епітет
винищу підлу зграю - епітет
де той горластий - епітет
Ні душі тобі. - метафора
Пусто й голо. - метафора
сміх то був, сміхота - епітет
«Герой місто, чи місто героя?»... Запитаннячко...
З моєї точки зору, все ж таки місто перемогло героя. Тому що Степан убив в собі того щирого хлопчику з села, який прав одяг і купався у річці та підлаштувався до жителів міста, став заурядним міщанином. Якого біса? Він навіть твори підписував, змінивши ім'я!
Так, він знайшов своє покликання і місце серед літераторів, став непоганим викладачем. Але якою він став людиною? Довів до самогубства дівчину... Починає змінювати жінок, у нього з'являються нові пріоритети, розставляє нові вектори. Хоча все розпочиналося з вступу до технічного інституту.
Тож згубило його місто, чи піднесло на п' єдестал?