Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні. Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії. Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині. Наш народ зберігає традиції та моральні цінності у своїх великих родинах. Вони гарно передані у піснях. В наших піснях мрії та надії, сподівання. Багато чудових віршів, які покладені на музику, стали улюбленими піснями. Їх виконують на концертних площадках, весіллях, забавах або вона просто звучить для душі. Душевна пісня завжди супроводжувала, супроводжує та буде супроводжувати кожного з нас у житті.
Предлагаемая ныне читателю книга преподобного Петра Дамаскина составила в свое время третью часть славянского («Паисиевского») Добротолюбия. Об этой книге преподобный Паисий Величковский писал архимандриту Софрониевой Рождественской пустыни Феодосию: «Увидев <книгу Петра Дамаскина>, я преисполнился такой неизреченной духовной радости, что и сказать не могу; ибо я подумал, что сподобился узреть на земле небесное сокровище».
В своих творениях преподобный Петр Дамаскин синтезировал духоносные откровения святых отцов и подвижнический опыт старцев. «В нем виден писатель... по собственному опыту ясно дознавший истины внутренней жизни, уразумевший множество тонких сетей, окружающих внутреннюю и внешнюю деятельность христианина-подвижника... и потому неложно указывающий путь другим, желающим подвизаться»,— пишет о Преподобном первый переводчик его сочинений на русский язык архимандрит Ювеналий (Половцев).
Неудивительно, что книгу Петра Дамаскина называют «сокровищницей видений, собранием духовных дарований... вместилищем Божественного познания и премудрости... кратким изложением священного трезвения», собственно говоря, «Малым Добротолюбием».
При подготовке текста творений Петра Дамаскина были использованы как греческий оригинал, так и славянский перевод преподобного Паисия Величковского.