Дитинство — найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова Жар-птиця, у буфеті живе гном, а сніг світиться усіма кольорами.
У поезії "Жар-птиця" чарівниця годує прекрасну пташку родзинками й випадково випускає з клітки. Жар-птиця освітлює своєю красою всю столицю, цьому радіють навіть дорослі. Людям подобається казкова незвичайна птиця, що приносить щастя й радість: "Як хороше жити під сонцем Жар-птиці!" І тільки трьохсотлітня ґава, яка себе називала Павою, вважала Жар-птицю "непристойно яскравою", бо заздрила їй. І, як це часто буває в житті, знайшлися ті, що підтримали кульгаву заздрісницю. Уся вороняча орава зчинила люту стрекотняву, вимагаючи, щоб Жар-птицю заховали в клітку. Уже третій день нема дива, що сколихнуло місто, похмурніли обличчя людей. Так легко зруйнувати прекрасне, казку, в яку готові були повірити мешканці столиці. Але ліричний герой запевняє, що все буде гаразд, Жар-птиця просто не пристосована до зими, тому знаходиться на лікуванні, п'є гаряче молоко, клює родзинки, читає "Барвінок" і "Мурзилку". Фінал поезії оптимістичний — попри всі перепони диво знову з'явиться під Новий рік: "І скоро знов злетить вона на злість лихим, кульгавим ґавам, на новорічну радість нам!"
Дивіться такожБіографія Ірини ЖиленкоУ таємничий мікросвіт домашнього затишку переносить нас віршований твір "Гном у буфеті". У кожної дитини є свої маленькі друзі, невидимі дорослим. Гном живе в буфеті вже кілька століть, він золотить на свята сервізи, любить пити какао, смоктати м'ятні гостинці. Маленький житель дому сварить пустунів, а слухняним дітям дає шоколадки. Він навчився гарних манер у порцелянової маркізи, яка за його на чай. Проходять роки, століття, але гном буде завжди оберігати тепло дому, дитячу казку.
У поезії "Підкова" розповідається, як лірична героїня знайшла підкову, яку загубив Дідусь Мороз. Як відомо, підкова приносить щастя, тож дівчина сказала їй: "Світи тут, на вікні. Щоб все мені збулося!" Але знайшлися ті, хто позаздрив, — сімсот роззяв, що стали під вікном і не хотіли йти: "Вони стояли вперто, день при дні, — зачарувала їх моя підкова..." Тому героїня вирішує купити шубу й вирушити до Лапландії, аби віддати підкову власнику. І сніг, що раніше іскрився й світився то зеленим, то рожевим, то ніжно — фіалковим, одразу став звичним, тихим, рівним. Так звичайна заздрість може перетворити казку на буденність.
Поезії І. Жиленко не просто оповідають про фантастичний світ дитячих мрій, пригод, спогадів. Дивні образи, відтворені з любов'ю на папері, несуть важливі життєві істини. Так, жар-птиця є символом щастя, в яке необхідно вірити, що б не сталося, хто б не заважав. Буфетний гном ніби оберігає наше дитинство від втручання в нього проблем, життєвих негараздів, буденщини й сірості, що часто переповнює доросле життя. Він завжди чекає на нас у буфеті, готовий у будь-який момент нагадати, що дива нікуди не поділися, що казка завжди поряд — слід тільки про неї пам'ятати й іноді зазирати в закутки своєї душі, аби віднайти й пробудити її. Підкова обов'язково коли-небудь зробить свою справу й подарує щастя, адже ті, хто вірять у нього, завжди багато докладають для цього зусиль і завжди отримують результат.
